🇺🇦Герої не вмирають – вони живуть у наших серцях!

Сьогодні минає третя річниця з дня загибелі вірного сина України, патріота та захисника рідної землі — Олександра Михайловича Вознюка.

Олександр Вознюк народився 6 травня 1972 року в селі Тучин. Після завершення навчання у місцевій школі здобув фах електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування у Клеванському професійному ліцеї. Однак професійний шлях Олександра склався інакше — життя повело його дорогою праці, турботи про родину та людей.

Після проходження строкової військової служби Олександр одружився з коханою Ольгою. У подружжя народилися двоє доньок — Діана та Юлія. Щоб забезпечити своїх близьких, Олександр опанував ремесло столяра. Його вміння, працьовитість та любов до справи дозволяли створювати справжні витвори мистецтва з дерева.

Він мав «золоті руки» й добре серце — завжди готовий допомогти ближньому, не шкодував ані зусиль, ані часу, ані ресурсів для того, щоб підтримати тих, хто цього потребував.
«Саша зовсім не військова людина, він побоювався тої війни, не прагнув воювати, але й ховатися не збирався. Він чекав повістки, душею відчував, що його мобілізують. Говорив, що піде, бо мусить захистити своїх дітей, сім’ю, країну…» – розповідає дружина Героя Ольга.

29 січня 2023 року Олександр був призваний на військову службу по мобілізації. Після відповідного навчання на полігоні, чоловік потрапив на Запоріжжя. Це було їх бойове хрещення, яке на жаль, для багатьох стало останнім…

51-річний солдат Олександр Вознюк загинув 9 червня 2023 року на Запорізькому напрямку… Лише за рік тіло Героя повернулося додому… Мужній Герой похований на кладовищі села Тучин.

Ніколи не забуваймо про ціну перемоги та тих, хто її наближає!
Герої не вмирають, допоки живе памʼять про них!
Вічна слава Герою!