ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ. ВОНИ ЗАВЖДИ В НАШІЙ ПАМ’ЯТІ. ВОНИ ЖИВУТЬ У НАШИХ СЕРЦЯХ.
Томчук Володимир Віталійович. Солдат, стрілець – кулеметник 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч А7339. Позивний «Том».
Володимир Томчук народився дев’ятого березня 1979 року в місті Бар Вінницької області. Він зростав у затишній та інтелігентній родині разом зі своєю старшою сестрою Наталею. Його мати, Аліна Емануілівна, присвятила життя турботі про людей, працюючи у санепідемстанції, а згодом фармацевтом . Батько-Віталій Михайлович, спочатку трудився на машинобудівному заводі, а пізніше ділився знаннями з молоддю як викладач у Барському автодорожньому технікумі. Батько пішов із життя багато років тому, але встиг виховати в синові справжні чоловічі цінності та закласти міцний внутрішній стрижень.
Володимир навчався в Барській школі №2, де запам’ятався всім як надзвичайно спокійний, врівноважений та розсудливий юнак. Свій шлях у професію він розпочав у Барському будівельному ліцеї, який закінчив із відзнакою, опанувавши фах муляра-монтажника. Проте прагнення створювати прекрасне повело його далі, і Володимир вступив до престижного Київського національного університету будівництва і архітектури, де здобув високу кваліфікацію архітектора. У цивільному житті він успішно працював у сфері будівництва та ремонтних робіт. Його знали як людину з дійсно золотими руками та відкритим, добрим серцем, здатну втілити в життя кожен складний задум.
Свою родину Володимир створив у 2000 році, поєднавши долю з коханою дружиною. Невдовзі родина благословилася первістком, адже у 2001 році народився син Владислав, а згодом у 2009 році батьківську гордість примножило народження молодшого сина Іллі. Своїх хлопців Володимир обожнював безмежно. Він прагнув ,щоб у синів було все найкраще, оберігав від негараздів і понад усе любив проводити з ними вільний час. Володимир любив проводити час із друзями ,родиною, полюбляв грати у теніс , знаходив час для занять з айкідо , навіть встиг здійснити свою юнацьку мрію- стрибок з парашутом .
Коли у 2022 році над Україною нависла смертельна небезпека повномасштабного вторгнення, Володимир Томчук не зміг залишатися осторонь. Він не міг змиритися з думкою, що ворог топтатиме його рідну землю, передусім прагнувши захистити своїх рідних, подарувати їм безпеку й мирне майбутнє. У травні 2022 Володимир прийняв тверде рішення й добровільно став на захист України попри проблеми зі здоров’ям та відсутності будь якого військового досвіду. Після проходження навчань у місті Кам’янець Подільський, Володимир вирушив на фронт. Хоча його офіційний позивний був Том, побратими у підрозділі між собою з особливою теплотою та повагою називали його старий за життєву мудрість, непохитний спокій у найважчі хвилини та надійність. Володимир проходив службу у складі 151, а згодом 120 бригади. Разом із товаришами по зброї він виконував складні бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту, зокрема на харківському, запорізькому та донецькому напрямках, залишаючись вірним присязі до самого кінця.
3 липня 2025 року року солдат Володимир Віталійович Томчук виконував чергове бойове завдання поблизу населеного пункту Бойківка на Донеччині. Потрапивши під запеклий ворожий обстріл, мужній воїн дістав поранення, несумісні з життям. Його серце зупинилося на сорок шостому році життя. За виняткову мужність, самопожертву та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Володимир Томчук був посмертно удостоєний державних нагород, а саме медалі Захисник Батьківщини та медалі Захисник України. Свій вічний спокій відважний захисник знайшов на Алеї Слави у своєму рідному місті Бар. Він віддав усе, що мав, аби подарувати безпеку своїй родині та мирне майбутнє рідній країні.
Найкращі йдуть першими! Вічна слава і шана Героєві!