Громадо, сьогодні минає три роки, відколи Віньковеччина втратила ще одного Героя…

Гаврішко Віктор Володимирович. Син, брат, чоловік, батько, дідусь, друг і побратим. Людина, яка завжди брала відповідальність, працювала заради сім’ї, стояла за правду і захищала Україну.

Віктор народився 18 липня 1979 року у селі Охрімівці. Тут пройшли його найкращі роки: школа, допомога батькам, веселі ігри на стадіоні після роботи по господарству. Разом із старшим братом Володимиром вони росли дружними, підтримували маму і тата.

Після школи Віктор отримав водійське посвідчення у Віньковецькій автошколі, відслужив строкову службу у Збройних Силах України, а повернувшись, працював разом із братом, шукаючи можливості заробити для родини.

У 2001 році одружився з Тетяною, створив родину, у 2003 році народилася донечка Вікторія, а у 2005 – син Денис. Віктор був турботливим батьком, підтримував родину у складні часи, працював у будівництві, їздив на заробітки, але завжди повертався додому.

У мирному житті він вмів будувати, працювати, жити просто і чесно. Та коли ворог прийшов на нашу землю, він не зміг залишитися осторонь. Разом із братом вони стали до лав ЗСУ у березні 2022 року. Віктор потрапив до 48 окремої інженерної бригади, де міг залишитися водієм, але обрав бути там, де найтяжче, – разом із побратимами гнати ворога.

Він боровся у Херсонській, Запорізькій, Луганській, Харківській та Донецькій областях, був відзначений «Сталевим хрестом» від Головнокомандувача ЗСУ, отримав посвідчення учасника бойових дій.

Навіть на війні життя дарувало світлі миті: 19 лютого 2023 року Віктор дізнався, що став дідусем маленької Соломійки, і зміг побачити онучку під час короткої відпустки на її хрестинах.

Але вже 4 липня 2023 року біля населеного пункту Кліщіївка на Донеччині Віктор загинув у бою за Україну. Йому було лише 43.

У листопаді 2023 року Указом Президента України Гаврішко Віктора Володимировича посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.