ДВА АНГЕЛИ ОДНІЄЇ РОДИНИ

23 червня 2026 року Тараканівська громада провела в останню дорогу жителя села Птича, молодшого сержанта Івана Володимировича Мельничука, 1969 року народження, який повернувся додому після довгих місяців статусу «зниклий безвісти».

Односельчани живим коридором зустріли траурний кортеж, віддаючи шану земляку, чиє життя обірвалося 04 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини на Донеччині. Спільна заупокійна служба відбулася у місцевому храмі, а останній спочинок воїн знайшов на сільському кладовищі під гучні постріли військового салюту.

Ця втрата — біль, який неможливо виміряти, бо війна принесла у цю домівку страшне, подвійне горе. Чорні хустки знову покрили голови жінок цієї сім’ї, адже раніше на фронті поліг зять Івана Володимировича – Вадим Ковальчук. Два покоління чоловіків, два мужні оборонці з однієї сім’ї віддали свої життя за свободу України. Тепер вони разом поповнили лави Небесного Воїнства і тримають щит над нами.

Тараканівська громада та всі жителі села Птича висловлюють найщиріші співчуття дружині, сину, доньці, онуці та всім рідним, близьким і побратимам загиблого Героя. Ми щиро поділяємо ваш невимовний біль. Жодні слова не вгамують тугу в понівечених душах, але пам’ять про жертовний подвиг вашої родини назавжди вписана в історію нашої боротьби.

Низький уклін Герою за мужність, стійкість та вірність військовій присязі.

Царство Небесне та вічний спокій нашим захисникам.