#дві_війни_одне_життя Історія Світлани Петрівни Скрипкіної – це розповідь про надзвичайну силу духу та незламність перед лицем подвійних випробувань долі. Пані Світлана, підопічна терцентру Індустріального району, народилася 2 березня 1937 року в місті Щигри Курської області. Її дитинство припало на часи Другої світової війни. Коли розпочалася війна, вона разом з матір’ю та дворічним братом опинилася на окупованій території. Роки війни запам’яталися їй голодом, страхом від бомбардувань та всіма жахіттями, які несе з собою збройний конфлікт. Ці перші, травматичні спогади про війну назавжди закарбувалися в її пам’яті.

Після перемоги, у повоєнні роки, Світлана Петрівна переїхала до Харкова. Тут вона здобула освіту, закінчивши училище зв’язку та пізніше – інститут радіоелектроніки. Паралельно з навчанням, вона знайшла своє покликання на Харківському тракторному заводі (ХТЗ). Весь її подальший трудовий шлях, що тривав 44 роки, був нерозривно пов’язаний з цим підприємством. Вона віддала свої найкращі роки праці на благо заводу, роблячи внесок у його розвиток.

Навіть у похилому віці Світлана Петрівна продовжує дивувати своєю активністю та небайдужістю. Вона веде активний спосіб життя, є шанованим волонтером районної Ради ветеранів. Сьогодні, коли Україна знову переживає тягар війни, вона не стоїть осторонь. Пані Світлана активно допомагає людям, підтримує тих, хто опинився у складних життєвих обставинах, та сприяє вирішенню їхніх проблем. Її чуйність, доброзичливість та небайдужість завоювали глибоку повагу серед ветеранів району. Її історія – це яскравий приклад того, як людина, яка пройшла через горнило двох воєн, зберігає в собі силу допомагати іншим і жити повноцінним життям, незважаючи на пережиті страждання. Вона є символом незламності та оптимізму, нагадуючи нам про важливість людяності та взаємопідтримки у найважчі часи. Її життя – це доказ того, що навіть після найстрашніших випробувань можна знайти сили жити, творити добро і бути опорою для оточуючих.