Сьогодні ми вшановуємо одну з найтрагічніших сторінок історії людства — День пам’яті жертв Бабиного Яру. 84 роки тому тут, у київській балці, нацисти здійснили нелюдський злочин — масові розстріли десятків тисяч невинних людей, передусім за їхню національність, віру чи переконання. Євреї, українці, роми, військовополонені — усі вони стали жертвами жорстокості та ненависті, які залишили невимовний слід в історії. Бабин Яр — це не лише рана Києва, це глибока рана всього людства. Це місце слугує потужним нагадуванням про те, що сліпа ненависть та нетерпимість неминуче ведуть до невимовних катастроф. Пам'ять про ці страшні події — наш священний обов’язок, щоб подібне жахіття ніколи більше не повторилося на нашій землі чи будь-де у світі. Сьогодні, коли Україна знову героїчно бореться за своє життя, свободу та право на існування, ми особливо гостро відчуваємо життєву необхідність цієї пам'яті. Адже зло, яке прагне знищити цілий народ, завжди одне й те саме, хоч би яке нове обличчя воно набувало. Ми схиляємо голови перед усіма, хто загинув у цій безодні людської жорстокості. Ми зберігаємо їхню пам'ять у наших серцях, як незгасний вогонь. Ми продовжуємо їхню боротьбу — живучи гідно, творячи майбутнє та відстоюючи наші фундаментальні права. Цей день – це не лише про минуле, але й про усвідомлення того, як важливо берегти мир і людську гідність сьогодні.