Напередодні 29-ї річниці прийняття Конституції України, Державна архівна служба України щиро вітає всіх громадян із цією знаменною подією. Цей день є не просто святковою датою, а нагадуванням про шлях, який пройшла Україна до утвердження власної державності та демократичних цінностей. Конституція незалежної України, ухвалена 28 червня 1996 року, стала фундаментом для розбудови сучасної правової держави, визначивши базові принципи організації вищих органів влади та місцевого самоврядування. Вона чітко окреслила їхні взаємовідносини та компетенцію, закріпила основні права, свободи та обов’язки громадян, а також увібрала в себе весь попередній досвід розвитку конституціоналізму на українських землях. Історія українського конституціоналізму є багатогранною та глибоко вкоріненою у вікових прагненнях народу до самовизначення та створення власної суверенної держави. Численні архівні документи, що дбайливо зберігаються у фондах державних архівів, є беззаперечним свідченням цього давнього прагнення. Вони розкривають сторінки боротьби та державотворчих процесів, підкреслюючи неперервність української державотворчої думки. Ці унікальні матеріали дозволяють поглибити розуміння того, як формувалися засади правової системи України, починаючи від найдавніших часів і до сьогодення. З нагоди Дня Конституції України, Державна архівна служба пропонує унікальну можливість ознайомитись із безцінним фрагментом чернетки Конституції Української Народної Республіки (Статуту про державний устрій, права і вільності УНР). Цей документ, що зберігається у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, є яскравим свідченням ранніх спроб українців створити власне демократичне правове поле. Чернетка Конституції УНР, датована не пізніше 29 квітня 1918 року, знаходиться у ЦДАВО України за посиланням: Ф. 1115. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 113, 113зв., 117. Основний закон УНР був прийнятий Українською Центральною Радою 29 квітня 1918 року, і це стало знаковою подією в історії боротьби за незалежність. Ця Конституція проголошувала державну незалежність та територіальну цілісність Української Народної Республіки, яка мала бути парламентською республікою. Вона передбачала Всенародні Збори як вищу законодавчу владу, відсутність посади президента, рівність прав громадян та широкі демократичні свободи. Крім того, документ визначав земельний адміністративно-територіальний устрій з широким місцевим самоврядуванням у всіх 30 землях УНР. Цей історичний документ демонструє глибоке розуміння тогочасними державниками принципів демократії та прагнення до побудови сильної, незалежної України. Вивчення таких архівних документів допомагає краще усвідомити тяглість ідей української державності та значення Основного Закону для розвитку нашої країни.