#Живі, поки пам’ятаємо

Вшанування пам’яті Руслана Жаловського, який віддав життя за Україну.

Руслан ЖАЛОВСЬКИЙ народився 23 жовтня 1981 року в селі Іванківці Лановецького району Тернопільської області. Він був третьою дитиною в сім’ї. З раннього дитинства Руслан залишився без батька, який трагічно загинув. Зростав хлопчик працьовитим, завжди готовим прийти на допомогу. Після закінчення школи він пішов служити в армію. Служив у Житомирській десантно-штурмовій військовій частині.

Повернувшись до рідного села, Руслан зустрів і закохався у Тетяну, яка згодом стала його дружиною. У 2002 році вони одружилися. У 2003 році у Тетяни та Руслана народилася дочка Іринка, а через три роки – син Сергійко. Сім’я жила дружно та щасливо, плекаючи взаємну любов та підтримку.

5 липня 2022 року Руслана призвали до лав ЗСУ. Спочатку він разом з побратимами проходив підготовку на полігоні, пізніше захищав країну на Київщині, Запоріжжі та Харківщині, демонструючи мужність та відвагу.

Останній раз Руслан подзвонив дружині близько 19:00 вечора 7 травня 2024 року, повідомивши: «У мене все добре, їдемо із штабу на позиції…». Ці слова стали останніми, які почула його кохана.

На жаль, 8 травня страшна звістка сколихнула родину: Руслана більше немає серед живих… Його життя обірвалося, залишивши невимовний біль та смуток.

Руслан так і не зміг здійснити усі свої мрії. Він загинув, захищаючи Україну, наше щасливе життя, майбутнє наших дітей, демонструючи героїзм та самовідданість.

Вічна пам’ять герою! Слава Україні!