14 жовтня Україна відзначає День УПА — свято героїчної історії та незламного духу воїнів Української повстанської армії. Цього дня ми вшановуємо тих, хто боровся за свободу, незалежність та право жити на своїй землі. День УПА — це нагода згадати наших земляків, яким довелося пройти через суворі випробування: війну проти нацистської Німеччини та сталінський терор.

Сьогоднішня наша розповідь — про жителя села Гончарів Павла Слободяна, 1929 року народження, який уже відійшов у вічність, але залишив чимало спогадів про роки переслідувань більшовицького режиму. Ці спогади записала односельчанка Наталія Гринішак з уст гончарівця.

Павло був красивим кремезним чоловіком високого зросту, якого в селі так і називали — «Великий Павло». Мав чудовий голос, любив співати. На свята ходив у одязі УПА та головному уборі — мазепинці.

Його батько Микола (1901 р.н.) був січовим стрільцем, у 1947 році замордований більшовиками в концтаборі міста Архангельськ. Брата Михайла (1923 р.н.) було засуджено на 25 років каторжних робіт, він відбував заслання в Хабаровському краї.

«У 1947 році нашу родину як «ворогів народу» повантажили в товарні вагони і повезли в Сибір… у нестерпному холоді, без їжі та води. Жили у бараках. Докучали тиф і дизентерія. По четверо людей хоронили в одну яму, засипаючи мерзлою землею. Охоронці називали нас бандерівцями і на жодні прохання не реагували. Мені вдалося втекти і повернутися на рідну землю, та ненадовго. Свої ж видали, і мене схопили енкаведисти. Кинули в Обертинську тюрму, вимагаючи показати місце, де переховуються бандерівці. Та я нікого не видав. І знову — ув’язнення та заслання в Омські табори», — згадував Павло.

Він розповідав про те, як всюди по селах ходила облава, яку люди називали «червоною мітлою». Ходили з дротами та шпігами, шукаючи бункери, криївки. В сусідньому селі Яківка в стодолі переховувалися два молоді хлопці-оунівці. Хтось видав їх більшовикам. Почали стрілянину, а тоді підпалили стодолу. Хлопці згоріли живцем.

У квітні 1945 року в селі Гончарів вбито 5 оунівців: Слободян Іван, Ільків Василь, Кулик Михайло, Данилюк Василь, Кобилянський Федір. У братській могилі села лежать четверо воїнів УПА: Герелюк Михайло Іванович, Герелюк Михайло Андрійович, Чехович Михайло Дмитрович, Гопчак Павло Федорович.

Настя Герелюк (псевдо «Зозуля») допомагала повстанській армії, була зв’язковою. Померла у 1996 році. Хоронили її як патріота, накривши труну червоною китайкою.

Сьогодні, згадуючи наших земляків, ми віддаємо шану великій боротьбі покоління українців за свободу та незалежність. Вони жили у час, коли за українське слово, віру та любов до своєї землі платили найвищою ціною. Але страх не міг перемогти їхньої любові до України. І наш обов’язок — пам’ятати…