З нагоди Дня воєнної розвідки України військовослужбовці групи цивільно-військового співробітництва Закарпатського ОТЦК та СП відвідали маму полеглого героя Святослава Сойка – Ольгу Михайлівну, яка мешкає в селі Коритняни на Ужгородщині.

Пані Ольга народилася в селі Довгому в патріотичній родині. Її батько Михайло Батьо був серед перших поборників незалежності України на Іршавщині. Ольга Михайлівна здобула освіту інженера-геодезиста у Львівській політехніці. Одружилася з Андрієм Сойком зі Львівщини, який навчався на офіцера, і разом із ним ділила весь тягар військової служби в різних куточках СРСР – від високогір’я Туркменістану до вічної мерзлоти за Полярним колом.

Тож у її трудовій книжці записані різні професії, потрібні у військових містечках: праля, телефоністка, секретарка, продавець. А причина звільнення всюди одна – «у зв’язку зі зміною місця служби чоловіка». Попри те, що родина жила за межами України, вдома завжди розмовляли українською.

Щойно Україна проголосила незалежність, Сойки з двома маленькими дітьми повернулися додому. Службу майор Андрій Сойко завершував уже під Ужгородом. Обидва сини – Андрій і Святослав – навчалися в Ужгородській середній школі № 5. Коли у 2014 році розпочалася російська агресія проти України, батько, який на той час уже був на пенсії, пішов добровольцем в АТО.

Таке виховання вплинуло й на дітей. Молодший син Святослав пройшов відбір до Французького іноземного легіону. За час служби отримав звання капрала. Мама показує його речі з Іноземного легіону – білий кашкет, рукавички, французькі відзнаки.

Святослав захоплювався гірським туризмом, любив висоту, дику природу та екстрим. Водночас читав філософську літературу: на його полиці вдома й досі стоять книжки Юнга і Гусерля.

«Він був дуже глибоким і начитаним хлопцем», – розповідає батько.

Мама показує зошити з літературними спробами Святослава, про які він нікому не розповідав.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Святослав перебував у Киргизстані, де проходив альпіністський вишкіл. Він одразу повернувся в Україну – не мав жодного сумніву, що повинен її захищати. В Ужгородському РТЦК та СП зустрів рідного брата Андрія, який також прийшов записуватися добровольцем. Обидва потрапили до 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

Як досвідченого військового Святослава направили до розвідників. На жаль, воював він недовго. Рівно через місяць після початку повномасштабного вторгнення розвідник із позивним «Француз» загинув під час штурмових дій на Запорізькому напрямку.

«Це був перший полеглий герой у Холмківській територіальній громаді», – розповідає голова громади Тетяна Вачиля, яка також взяла участь в акції «Вшануй маму Захисника», яку проводить група ЦВС Закарпатського ОТЦК та СП.

Святослав Сойко був серед перших десяти ужгородців, похованих на Пагорбі Слави після 24 лютого 2022 року. Посмертно його нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Іменем Святослава Сойка названо вулиці в Ужгороді та Коритнянах. На будинку, в якому колись мешкала родина офіцера, встановили меморіальну дошку.

Ольга Сойко понад двадцять років працює бухгалтеркою на приватному підприємстві, долучається до громадської роботи з батьками, які втратили дітей на війні. Разом із чоловіком розраду знаходять у внучках-двійнятах Лідії та Лілії – доньках старшого сина Андрія, який уже звільнився з військової служби.