… Майже щодня на цвинтар. Син її чекає.
Може замерз, чи щось його болить.
Прийде, питає, плаче, розмовляє,
А він з портрета дивиться й мовчить…
Війна дихнула полум’ям гармат.
Першим пішов, за інших не ховався.
Син клятву дав. Він був солдат,
Дивитись в очі смерті не боявся…
✍️Соломія Українець

21 січня 2025 року минають другі роковини з дня загибелі Героя – Захисника РОМАНА ПОЛІЩУКА. Минає час та біль втрати рідної дитини не мине ніколи.
Герої не вмирають. Вони просто перестають бути поруч. Відлітають до Небесного царства тихенько і не попрощавшись… Стають в небі янголами – охоронцями. Таким янголом – охоронцем для своїх рідних став РОМАН…
Народився 20 травня 1981 року в селі Мала Кужелівка, де і провів усе своє безтурботне дитинство. Згодом разом із сім’єю переїхав в місто Херсон, але у 2008 році повернувся до рідного краю в село Міцівці. Односельці пам’ятають його як світлу та позитивну людину. Розповідають, що був скромним, стриманим та мудрим. Серед побратимів вирізнявся сталевою витримкою, незламною мужністю та непохитною вірою в перемогу.
На честь Воїна перейменовано вулицю в селі Міцівці, де РОМАН мав будинок і проживав там із сім’єю.
Життя РОМАНА ПОЛІЩУКА обірвалось на одному із найнебезпечніших напрямків фронту Донеччини, де і до цього часу точаться важкі бої і не вщухають ворожі обстріли.
За особисту мужність виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку РОМАНА ПЕТРОВИЧА ПОЛІЩУКА нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Важко уявити що доводиться щодня відчувати батькам, які втратили сина, дітям – які втратили батька… Тому, сьогодні, вшановуючи пам’ять про РОМАНА, кожен із нас зобов’язаний подякувати йому за силу духу, самовіддачу, мужність, незламність, патріотизм, за те, що стояв та боровся за майбутню Перемогу України.
Вічна Слава Герою – Захиснику! 🕯🇺🇦
Пам’ять про нього буде жити вічно!