Пам'ятаємо Героя: Іван Омелянчук

Вшанування пам'яті Героїв, які віддали своє життя за Україну, є надзвичайно важливим кроком для збереження історичної правди та формування національної пам'яті. Їхній приклад мужності, героїзму та самопожертви назавжди залишиться в серцях кожного українця, зокрема мешканців громади, де вони жили та зростали. Це наш обов'язок – пам'ятати про їхній внесок у боротьбу за свободу та незалежність нашої держави.

22 липня – це жалобний день, коли ми вшановуємо другі роковини загибелі нашого Захисника, Омелянчук Івана Петровича (13.06.1983-22.07.2023). Іван народився та виріс у селищі Оратів, де закінчив школу. Після здобуття освіти у Вінницькому професійно-технічному училищі, він повернувся до рідного дому. Там створив сім'ю, де зростали його дві доньки, збудував дім та посадив квітучий сад. Тривалий час Іван Петрович сумлінно працював охоронником в Оратівській районній раді, а згодом – у селищній раді, де зарекомендував себе як відповідальна, людяна та чесна людина. Його відданість справі та принципи роботи були взірцем для колег.

З перших днів повномасштабного вторгнення, у лютому 2023 року, Іван Омелянчук, за покликом держави, став на захист її суверенітету та незалежності. Він служив кулеметником стрілецького відділення у складі 40-ї окремої артилерійської бригади ім. Великого князя Вітовта, демонструючи незламний дух та професіоналізм. Його відвага на полі бою була прикладом для побратимів.

22 липня 2023 року, під час виконання надважливого бойового завдання поблизу села Терни Краматорського району на Донеччині, Іван Омелянчук перестав виходити на зв'язок. Настали довгі місяці невизначеності: чи живий, чи поранений, чи в полоні. Протягом 18 місяців рідні не припиняли пошуків, живучи між нестерпним болем та слабкою надією. Щоденні молитви матері та 550 днів невтомного очікування тривали, але, на жаль, сподівання не справдилися. У січні 2025 року було офіційно підтверджено загибель нашого воїна-земляка. Жорстока війна забрала життя люблячого сина, батька та брата. Омелянчук Іван поповнив лави Небесного легіону, залишившись вірним військовій присязі та українському народу до останнього подиху. Ми завжди будемо пам'ятати його жертовність.

Вшануймо світлу пам'ять Героя-земляка словами щирої вдячності та тихою молитвою. Його подвиг – це частина нашої спільної історії, яку ми зобов'язані зберегти для майбутніх поколінь. Пам'ять про Івана Омелянчука житиме вічно.