Юрій Максимук — захисник України, який загинув 8 жовтня 2022 року на Куп’янському напрямку в Харківській області. Минає чотири роки з дня загибелі нашого земляка, але пам’ять про нього не згасає. Юрій Максимук народився 31 травня 1996 року в селі Кукуріки. У 2011 році він закінчив Загальноосвітню школу І–ІІ ступенів села Рудня, після чого вступив до Шацького лісового коледжу імені Валентина Сулька, де здобув професію майстра лісового господарства.

Строкову службу в лавах Збройних Сил України Юрій Максимук проходив у Чернігівській області. Там він опанував військову спеціальність «стрілець, помічник гранатометника». Упродовж семи місяців він брав участь в АТО на сході України, захищаючи рідну землю.

У лютому 2022 року Юрій служив у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. З перших днів повномасштабної війни він продовжив захищати Україну, виконуючи свій військовий обов’язок. 8 жовтня 2022 року Юрій Максимук загинув у Харківській області, на Куп’янському напрямку. Йому було лише 26 років.

Посмертно Юрія нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Ця нагорода — свідчення його відваги, самопожертви та відданості Україні. Для родини, друзів, односельців і всіх, хто знав Юрія, він назавжди залишиться прикладом справжнього Героя.

Минає чотири роки, але біль втрати не стає меншим. Пам’ять про нашого земляка, його мужність і відданість Україні назавжди залишиться серед тих, хто його знав, любив і пам’ятає. Юрій Максимук — це не просто ім’я, це історія незламності, яку важливо передавати далі.

Щороку в ці дні земляки згадують Юрія Максимука. Його історія — це історія багатьох молодих українців, які стали на захист країни у найскладніший час. Він пройшов АТО, а з початком повномасштабного вторгнення знову взяв до рук зброю. Юрій не шукав слави, а просто виконував обов’язок перед Батьківщиною.

Важливо, щоб пам’ять про загиблих воїнів жила не лише в некрологах, а й у наших справах, у розповідях дітям, у підтримці родин полеглих. Юрій Максимук віддав найцінніше — життя — за незалежність України. Тому вшанування його пам’яті є найменшим, що ми можемо зробити.

Нехай ця згадка буде нагадуванням про ціну свободи. Нехай ім’я Юрія Максимука звучить у молитвах, у спогадах, у серцях. Вічна шана захиснику.

Він був сином, братом, другом, воїном. Юрій Максимук назавжди в нашій пам’яті. Світла пам’ять Герою. Вічна шана Захиснику України. 🕯️🇺🇦