Минуло понад три роки від початку повномасштабного вторгнення російських військ на нашу землю. Усі ці дні Україна героїчно бореться за своє існування. Серця українців сповнені скорботи за втраченими рідними, найхоробрішими воїнами, які віддали життя за свободу. Сьогодні ми з невимовним болем провели в останню путь ще одного Героя – Олександра Валерійовича Скоромного. Він з перших днів відважно обороняв рідну країну від ворожої навали, і його втрата – це незагойна рана для всіх нас. 😢😭

Олександр Скоромний народився 24 серпня 1990 року у селі Тимофіївка, що на Кіровоградщині. З дитинства він виявляв допитливість та жагу до знань. Закінчивши Тимофіївську середню школу у 2005 році, вступив до Торговицького професійно-технічного училища, де здобув професії маляра-штукатура та електрозварювальника. Працював у Києві, брав участь у будівництві, демонструючи сумлінність та відповідальність. Також мав досвід роботи за кордоном.

У 2016 році Олександр створив щасливу родину, одружившись з Наталією. Їхнє щастя поповнилося дітьми – Святославом та Єлизаветою. Любов до сім'ї була для нього найвищою цінністю. Саме тому, у березні 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, він добровільно пішов захищати свою Батьківщину, свою родину та всіх українців.

Службу розпочав у 16-му полку, а згодом був переведений до військової частини А0666. Служив старшим солдатом, оператором відділення радіорозвідки. Під час служби проявив себе як мужній, відважний і надійний воїн, користуючись заслуженим авторитетом серед побратимів та командирів. Його відзначили нагородами: «За службу державі», пам'ятною медаллю «За оборону Торецької громади», медаллю «За звитягу! Слава і честь!». Він став ветераном війни у молодому віці.

На превеликий жаль, 16 вересня 2025 року, серце щирого патріота Олександра Валерійовича Скоромного перестало битися. Він загинув, виконуючи військовий обов'язок у місті Костянтинівка, що на Донеччині. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі, мужньо несучи свій професійний та моральний обов'язок. Його загибель – це важка та непоправна втрата для громади та всієї України.

Таким світлим, добрим, відповідальним, справедливим та врівноваженим запам'ятався Олександр. Він надзвичайно любив життя, мріяв про мирне майбутнє для своєї сім'ї. Його втрата глибоко вразила всіх, хто його знав. Жодними словами не втамувати пекучий біль втрати.

Слова скорботи та співчуття рідним і близьким загиблого висловили сільський голова Садіков Руслан Юрійович, представник Голованівського РТЦК та СП, а також бойовий побратим Олександра, який із глибокою повагою розповів про його відвагу та надійність.

Вічна пам'ять Герою! Нехай добрий, світлий спомин про Захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, знайомих, колег та всіх, хто його любив і шанував.🕯️ Безмежно вдячні воїну за наш захист! 😔 СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЮ СЛАВА!🇺🇦🇺🇦🇺🇦