Меморіальні дошки загиблим воїнам — це не лише данина пам’яті, а й нагадування про ціну свободи. У Терешківській гімназії Барської міської ради відбулося відкриття меморіальних дошок на честь двох захисників України — Олександра Слівіна та Олександра Болеска. Ці чоловіки навчалися в цьому закладі, а згодом стали на захист рідної землі. Їхні імена тепер назавжди вписані в історію школи та громади.

Олександр Слівін народився у Вінниці, але шкільні роки провів у Терешках, на батьківщині своєї матері. Він був тихою, доброю і працьовитою людиною, яка ніколи не прагнула уваги до себе. Працював, допомагав близьким, турбувався про племінниць, підтримував тих, хто потребував допомоги. Коли Україна опинилася у вогні великої війни, Олександр не зміг залишитися осторонь. Він пішов захищати державу, бо вважав своїм обов’язком бути поруч із тими, хто боронить рідну землю. У липні 2022 року він став до лав Збройних сил України. Брав участь у боях на Херсонщині, підтримував побратимів, дбав про їхній побут і завжди намагався зробити бодай трохи легшим непросте фронтове життя. 4 жовтня 2022 року Олександр Слівін загинув, виконуючи бойове завдання поблизу Давидового Броду на Херсонщині. Його життя обірвалося, але пам’ять про нього продовжує жити.

Олександр Болеско народився у Сеферівці. У шкільні роки його пам’ятали як спокійного, доброго, відповідального хлопця. Він любив футбол, друзів і прості радощі сільського життя. Згодом здобув професію будівельника, створював своїми руками те, що мало залишатися людям на довгі роки. Найбільшим його світом була родина. Дружина Юлія, син Назар і маленька донечка Марія. Для них Олександр був люблячим чоловіком і батьком, надійною опорою та людиною, поруч із якою завжди було тепло і спокійно. Коли почалася повномасштабна війна, він без вагань став на захист України. Пройшов військовий вишкіл, опанував складне озброєння, служив оператором протитанкових ракетних комплексів. Разом із побратимами зупиняв ворожі штурми та нищив російську техніку. Війна залишила на його здоров’ї важкі сліди. Та навіть долаючи біль і наслідки контузій, Олександр продовжував триматися, бо думками був із родиною та рідним домом. 4 червня 2024 року серце Олександра Болеска зупинилося.

Сьогодні їхні імена повернулися до школи вже не просто як імена колишніх учнів. Вони повернулися як імена Героїв. Меморіальні дошки на стіні школи є не лише знаком скорботи. Це наша обіцянка пам’ятати. Пам’ятати, якими вони були. Пам’ятати, кого вони любили. Пам’ятати, заради чого стали на захист України. Олександр Слівін. Олександр Болеско. Двоє чоловіків. Дві життєві історії. Одна спільна любов до України. Світла пам’ять Героям! Вічна шана Захисникам України!

Терешківська гімназія Барської міської ради