День вшанування в Афганістані: Пам’ять про загиблих воїнів
14.02.2025
Через більше
як рік невідомості, болісного очікування – додому «на щиті» повернувся Богдан
Богданович Шевченко зі с.Конюшки.
як рік невідомості, болісного очікування – додому «на щиті» повернувся Богдан
Богданович Шевченко зі с.Конюшки.
Богдан
Шевченко народився 31 липня 1996 року у с Конюшки на Рогатинщині. Ріс
допитливим та здібним хлопчиною. Був товариський, веселий, добрий, працьовитий.
Таким його виховали дідусь з бабусею, які любили онука понад усе. Закінчив
Конюшківську школу. Згодом здобув фах електромонтера торговельного обладнання у
Бурштинському кулінарно-торговому коледжі. Працював на підприємствах краю.
Шевченко народився 31 липня 1996 року у с Конюшки на Рогатинщині. Ріс
допитливим та здібним хлопчиною. Був товариський, веселий, добрий, працьовитий.
Таким його виховали дідусь з бабусею, які любили онука понад усе. Закінчив
Конюшківську школу. Згодом здобув фах електромонтера торговельного обладнання у
Бурштинському кулінарно-торговому коледжі. Працював на підприємствах краю.
Він не встиг
знайти ту одну-єдину, з якою міг би народити дітей, виростити сад, збудувати
дім. У січні 2024 року Богдана мобілізували до лав Збройних
сил України. У ньому прокинувся дух воїна, який був готовий захищати свою
землю, боронити тих, кого любить. Служив стрільцем – снайпером 1 механізованого
відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 2 механізованого
батальйону 115-тої окремої механізованої бригади. Був постійно на зв’язку зі
своїми рідними : дідусем, тіткою Оленою, двоюрідною сестрою Христиною. Ділився,
що війна змінила його бачення світу.
Дідусь Богдан невпинно у молитвах
чекав свого любого онука. Чекав, молився, надіявся. Не дочекався сьогоднішнього
дня….
знайти ту одну-єдину, з якою міг би народити дітей, виростити сад, збудувати
дім. У січні 2024 року Богдана мобілізували до лав Збройних
сил України. У ньому прокинувся дух воїна, який був готовий захищати свою
землю, боронити тих, кого любить. Служив стрільцем – снайпером 1 механізованого
відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 2 механізованого
батальйону 115-тої окремої механізованої бригади. Був постійно на зв’язку зі
своїми рідними : дідусем, тіткою Оленою, двоюрідною сестрою Христиною. Ділився,
що війна змінила його бачення світу.
Дідусь Богдан невпинно у молитвах
чекав свого любого онука. Чекав, молився, надіявся. Не дочекався сьогоднішнього
дня….
28-річний
Богдан Шевченко загинув у бою 12 квітня 2024 року поблизу населеного пункту
Очеретине Покровського району Донецької області. І тільки зараз, після довгих
місяців ідентифікації, тіло відважного воїна нарешті упокоїться в рідній землі.
Богдан Шевченко загинув у бою 12 квітня 2024 року поблизу населеного пункту
Очеретине Покровського району Донецької області. І тільки зараз, після довгих
місяців ідентифікації, тіло відважного воїна нарешті упокоїться в рідній землі.
Війна знищила
ще одне деревце роду українського…
ще одне деревце роду українського…
Герої гинуть, рятуючи інших.
Дата публікації: 21.07.2025 Кількість переглядів: 23