Бойові побратими Юлії Кулик — мами полеглого захисника України Євгенія Кулика, відомого під позивним «Лис», — передали їй нагороду головнокомандувача ЗСУ, генерала Олександра Сирського, комбатантський хрест та нагрудний знак «Честь та пам’ять». Ці почесні відзнаки воїна нагороджено посмертно. Для родини це водночас і шана, і біль, адже жодна нагорода не поверне сина, чоловіка, побратима.

Разом із пані Юлією військовослужбовці відвідали Алею Героїв на міському цвинтарі, де знайшов останній спочинок молодий боєць. Товариші по зброї схилили голови у спільній молитві, поклали квіти до меморіалу та згадали, яким надійним, безстрашним і відданим своїй справі був Євгеній Кулик. Кожен, хто знав «Лиса», говорить про нього як про справжнього воїна, який ніколи не ховався за спинами побратимів.

Євгеній Кулик був уособленням мужності. Свого часу він пройшов сувору школу у Французькому іноземному легіоні, де здобув визнання як один із найкращих снайперів. Цей досвід гартував його характер, навчив дисципліни та витримки. Проте з перших днів повномасштабного російського вторгнення він без вагань залишив службу за кордоном і повернувся, аби захищати рідну землю у лавах підрозділу «Центурія». Для нього Україна була не абстрактним поняттям, а домом, родиною, пам’яттю предків.

Його молоде життя обірвалося 12 січня 2023 року під Бахмутом, у Кліщіївці, під час запеклого прикриття своїх побратимів. У тому бою Євгеній Кулик виявив неймовірну відвагу. Він до останнього залишався вірним військовій присязі та побратимам. Сьогодні його ім’я вписано в історію громади, а пам’ять про подвиг «Лиса» житиме у назвах вулиць, на сторінках документальних книг та у серцях кожного жителя.

Нагорода головнокомандувача ЗСУ, комбатантський хрест та нагрудний знак «Честь та пам’ять» — це державне визнання його внеску у боротьбу за незалежність. Але для мами, рідних і побратимів важливіші не відзнаки, а світла пам’ять про Євгенія. Вони згадують його усмішку, вірність слову, готовність прийти на допомогу. У громаді вже лунають пропозиції увічнити ім’я Героя у місцевому музеї, на спортивному турнірі чи в назві вулиці. Така ініціатива об’єднує людей і нагадує, що свобода має високу ціну.

Низький уклін батькам за виховання справжнього Патріота. Жодна відзнака не поверне сина, але вдячність і пам’ять — це те, що ми можемо зберегти. Побратими обіцяють підтримувати родину й надалі, а громада — не забувати про жертовність Героя. Вічна пам’ять та шана «Лису». Євгеній Кулик назавжди залишиться прикладом для майбутніх поколінь захисників України. Слава Герою!