На жаль, маємо ще одну втрату. Луцька громада з глибоким сумом повідомляє про загибель свого захисника Олександра Панькевича. Олександр Панькевич був не просто солдатом, а людиною, яка віддала найдорожче — життя — за свободу та незалежність України. Його ім’я назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав цього мужнього чоловіка. Він народився 13 січня 1980 року в Луцьку. З дитинства вирізнявся працьовитістю, чесністю та любов’ю до рідної землі. Коли країна опинилася в небезпеці, він не зміг залишитися осторонь.
Лучанин Панькевич Олександр Ярославович, 13.01.1980 року народження, був призваний на військову службу до складу військової частини на посаду стрільця-оператора 1 відділення 2 взводу 9 роти 3 механізованого батальйону. Він сумлінно виконував свій військовий обов’язок, демонструючи стійкість, хоробрість і відданість присязі. До лав Збройних Сил України він став у складний для країни час, щоб боронити рідну землю від ворога. Його побратими згадують Олександра як надійного товариша, який завжди приходив на допомогу та ніколи не скаржився на труднощі.
Молодший сержант Панькевич Олександр Ярославович загинув 22.11.2024 року під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населеного пункту Новоданилівка Запорізької області. Ця трагічна звістка болем відгукнулася в серцях усіх, хто цінує мир і свободу. Олександр віддав своє життя за те, щоб українці могли жити під мирним небом, виховувати дітей і будувати майбутнє. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та своєму народові. Його подвиг — це приклад справжньої мужності, самопожертви та патріотизму для прийдешніх поколінь.
Щирі співчуття рідним та близьким. У цей важкий час висловлюємо підтримку родині загиблого Героя. Нехай добрий спомин про Олександра Панькевича назавжди залишиться у наших серцях. Вічна пам’ять, честь та шана Герою! Світла пам’ять про захисника житиме у спогадах земляків, у назвах вулиць, у молитвах і у вдячності нащадків. Луцьк сумує разом із родиною. Герої не вмирають — вони живуть у пам’яті народу. Низький уклін і вічна шана Олександру Панькевичу. Нехай Господь дарує йому вічний спокій, а родині — сил пережити цю непоправну втрату.
