Дата: 20.08.2025 17:39

Кількість переглядів: 5


До Всеукраїнської акції пам’яті “Сонях”.
Олександр Биховець (1975-2022рр.) : «Все, я вже накатався…»

 

Найбільша пристрасть Саші, ще з підліткових років, — мотоцикли. Він був не просто власником залізного коня, він був частиною великої культури — тієї, де запах бензину і свободи змішується з гуркотом двигуна, а вітер у обличчя стає справжнім сенсом дороги.

Він мріяв про свій байк роками. Уявляв його форму, марку, колір… бачив себе за кермом, у шоломі, десь на трасі під сонцем. І от у 2020-му мрія збулася: Саша придбав байк своєї мрії. Так, він був після аварії, вимагав ремонту, але це тільки додавало азарту. Усі вечори він проводив у гаражі — серед запаху мастила, брязкоту інструментів і музики, що грала фоном.

Саша мріяв, ні - планував, як колись ми разом поїдемо Україною, а потім він кататиме наших синів, передаючи їм цю безмежну любов до дороги. І ось, влітку 2021-го, байк був готовий. Його щастю не було меж. Навіть поїздку на море він відмінив, аби не залишати його надовго.

Ми встигли здійснити кілька поїздок — у Яремче, в Хотинський замок. Це були теплі дні, сповнені сміху, фото на фоні гір і щастя в його очах. Синів він возив на невеликі відстані, навіть намагався навчити старшого тримати кермо — і я тоді дуже хвилювалася, сміючись крізь страх.

А потім настав день 24 лютого 2022 року. Стало зрозуміло, що почалася справжня війна, його перші слова були: «Все, я вже накатався». Вони прозвучали, наче вирок.

Наступного дня він пішов у ТЦК і записався добровольцем. Вже 1 березня був у Коломиї. Повідомив, що стане артилеристом 10-ї окремої штурмової бригади «Едельвейс», у складі 8 батальйону. Я називала його «вовчиком» — на шевроні вісімки був зображений вовк.

Перший місяць я лише здогадувалася, де він. Саша майже не дзвонив і не писав, оберігаючи нас від зайвих тривог і знаючи, що вороги можуть перехоплювати повідомлення. Щоб впевнитися, що він живий, я відправляла будь-яке слово у Viber і молилася побачити ті фіолетові галочки. Якщо вони з’являлися — значить, у нього все добре.

19 червня 2022 року Саша зателефонував і сказав, що 17 червня треба вважати його другим днем народження. Розповів, що був сильний артилерійський обстріл, його позицію повністю засипало землею. Він цілу ніч просидів під нею, а вранці побратими відкопали його. Всі залишилися живими — справжнє диво.
Тоді він вірив, що перемога вже близько. Мріяв, що ось-ось повернеться, і ми разом, на його байку, поїдемо у Львів - його улюблене місто.

Ми попрощалися.
Через п’ять хвилин стався повторний обстріл. Маленький уламок металу знайшов шлях просто в його серце. Того дня час для мене зупинився.

А вислів: «Все, я вже накатався…», - став наче відбитком його долі.

Записала Наталія Балан зі слів дружини Ольги Биховець.

Селище Глибока, 2025 рік.
 


Фото без опису


Фото без опису


Фото без опису


Фото без описуФото без опису


« повернутися