Пам’яті Віталія Лопушанського — загиблого воїна, який віддав життя за Україну. 12 жовтня 2023 року від важкого поранення помер житель села Гнідин Віталій Анатолійович Лопушанський. Ця втрата болем відгукнулася в серцях усіх, хто знав цього мужнього чоловіка.

Віталій Лопушанський народився 16 липня 1971 року в Бахмуті. Там закінчив середню школу. Згодом професія будівельника привела його до мальовничого села Гнідин на Київщині. Тут він одружився, виховував сина, жив і працював. Але російсько-українська війна, розв’язана сусідом-агресором, принесла на нашу землю кров і біль. У травні 2023 року Віталій Лопушанський став на захист України.

Воювати йому довелося на рідній серцю Донеччині, де точилися особливо запеклі бої. 19 вересня 2023 року неподалік містечка Курахове воїн отримав важкі поранення: втратив ліву ногу та зазнав ушкоджень внутрішніх органів. Три тижні у Дніпрі, а потім у Вінниці чоловік разом із медиками боровся за життя. Та, на жаль, 12 жовтня серце фронтовика зупинилося.

Указом Президента України за особисту мужність, незламність духу та самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, за вірність військовій присязі Віталій Лопушанський посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Віталій Лопушанський був не лише захисником, а й люблячим батьком, чоловіком, другом. Його історія — це історія тисяч українців, які змушені були взяти до рук зброю, щоб боронити свою країну від російського агресора. Село Гнідин пам’ятає його як працьовитого та доброзичливого сусіда. Сьогодні вшанування пам’яті загиблого воїна є важливим для збереження національної гідності та вдячності.

Вшанування пам’яті загиблого воїна — це найменше, що ми можемо зробити для людини, яка віддала найдорожче. Віталій Лопушанський назавжди залишиться прикладом мужності, любові до рідної землі та жертовності. Вічна пам’ять і слава вірному сину України. Дякуємо за захист. Гнідинська громада щиро співчуває рідним і близьким Віталія Лопушанського. Ми пам’ятаємо його подвиг і дякуємо за можливість жити під мирним небом. Нехай пам’ять про нього буде вічною, а його ім’я — вписане в історію нашого села та України.