Вшановуємо пам'ять Героя Віктора Нанизнюка

Нанизнюк Віктор Васильович, уродженець міста Бар Вінницької області, пройшов шлях від шкільних років до студентства у рідному краї. Друзі та однокласники пам'ятають його як добру, щиру та надійну людину, завжди готову прийти на допомогу. Його безмежна доброта та щирість залишили глибокий слід у серцях багатьох.

За професією Віктор був механіком на СТО, де зарекомендував себе як вправний майстер своєї справи, старанно та якісно виконуючи поставлені завдання. У вільний час він приділяв увагу своєму хобі – догляду за кроликами та вирощуванню плодових дерев, знаходячи гармонію у праці та природі.

Віктор ніколи не залишався осторонь важливих подій. З початком повномасштабного вторгнення він став на захист своєї Батьківщини, родини та кожного українця. Службу проходив у 120 ТРО, 170 батальйоні, де обіймав посаду старшого стрільця-оператора з позивним "Механік". Брав участь в обороні міста Бахмут, а свій останній бій прийняв під час оборони міста Терни, що на Краматорщині, Донецької області. Загинув 26.07.2024 року під час штурмових дій противника неподалік села Новосадове. Побратими згадують Віктора як людину, що завжди доводила розпочате до кінця, надавала підтримку та рятувала життя. Він був вірним другом, надійним товаришем, а для когось – справжньою опорою, що нагадує батька. Його втрата – це невимовний біль для всіх, хто його знав, особливо для його родини.

«Мій чоловік був справжнім Героєм: сміливим, мужнім захисником. Він завжди стояв за правду та честь, ніколи не зраджував своїм принципам. Мав багато життєвих планів, яким, на жаль, не судилося збутися. Він мріяв жити у вільній та мирній державі, за яку боровся. Був чудовим батьком і люблячим чоловіком, прагнув бачити, як ростуть його діти, яких він щиро обожнював. Пам’ять про чоловіка, батька, сина – назавжди залишиться в наших серцях», – розповідає дружина Героя.

2 липня 2025 року родина загиблого воїна 170 окремого батальйону 120 окремої бригади Територіальної оборони Віктора Нанизнюка отримала почесну відзнаку «За збережене життя». Цю нагороду Віктор заслужив ще за життя, але вручена вона була посмертно. Його ім'я навічно увійшло до списку Героїв, які, не повернувшись додому, залишили незабутній слід в історії України та в серці кожного українця.