Пам’яті солдата ЗСУ Кухара Руслана Володимировича та молодшого сержанта ЗСУ Беха Володимира Миколайовича

Сьогодні Ярмолинецька селищна рада з глибоким сумом і вдячністю вшанувала пам’ять наших земляків, воїнів Збройних Сил України – Руслана Кухара, від дня загибелі якого, 13 червня 2026 року минув рік та Володимира Беха, від дня загибелі якого сьогодні минає три роки.
Руслан Володимирович Кухар народився 13 березня 1989 року в селі Шарівка. Дитячі та юнацькі роки провів у місті Хмельницькому, де навчався у школі, здобував знання та формував свій характер і життєві цінності. Після закінчення школи продовжив освіту у Вищому професійному училищі міста Хмельницького, де здобув фах та підготувався до самостійного трудового життя.
З вісімнадцятирічного віку Руслан розпочав трудову діяльність у службі таксі. Щоденна відповідальна праця, постійне спілкування з людьми та готовність допомогти кожному пасажирові виховали в ньому витривалість, людяність, доброзичливість і почуття відповідальності. Колеги та знайомі знали його як щиру, відкриту й надійну людину, на яку завжди можна було покластися.

Особливе місце в житті Руслана займали автомобілі. Техніка була не лише його захопленням, а й справжнім покликанням. Він із великим задоволенням ремонтував, відновлював та вдосконалював автомобілі, вкладаючи у свою справу знання, терпіння і душу. Саме в роботі з технікою знаходив натхнення, спокій та можливість реалізовувати свої здібності.

Руслан Володимирович був люблячим сином, турботливим братом і вірним другом. Родина завжди залишалася для нього найвищою цінністю. Він щиро дбав про близьких, підтримував їх у складні хвилини та був надійною опорою для рідних. Його доброта, порядність, щирість і готовність прийти на допомогу назавжди залишаться у пам’яті всіх, хто мав честь знати його особисто.

Коли Україна переживала найважчі випробування, Руслан не залишився осторонь. 7 січня 2025 року він добровільно став до лав Збройних Сил України, свідомо обравши шлях захисника Батьківщини. Протягом чотирьох місяців проходив військову підготовку в місті Житомир, де опановував необхідні навички та готувався до виконання бойових завдань. Після завершення навчання був направлений до району ведення бойових дій.

На передовій Руслан мужньо та самовіддано виконував військовий обов’язок, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України, життя своїх побратимів та мирне майбутнє українського народу. Він проявляв стійкість, відвагу та незламність духу, залишаючись вірним військовій присязі до останнього подиху.

13 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Садки Сумської області Руслан Володимирович Кухар загинув смертю Героя. Певний час він вважався зниклим безвісти, однак згодом факт його загибелі було офіційно підтверджено.

Посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Ярмолинецької територіальної громади».

Світла пам’ять про Руслана назавжди житиме у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто знав його як чесну, мужню і гідну людину. Своїм життям і подвигом він довів безмежну любов до рідної землі та готовність віддати за неї найдорожче — власне життя.

Володимир Миколайович Бех народився 21 грудня 1972 року в селі Сутківці. Навчався у школі рідного села, після закінчення 8 класів здобув професію електрика у Кутковецькому професійно-технічному училищі. Працював у місцевому сільськогосподарському підприємстві, згодом — водієм.

Після призову до лав Збройних Сил України проходив службу у складі 2-го механізованого батальйону, виконуючи бойові завдання із захисту держави.

15 червня 2023 року загинув внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лиман Перший Харківської області.

За мужність і самопожертву нагороджений пам’ятною відзнакою Князівський хрест Героя «Навіки в строю» та посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Ярмолинецької територіальної громади».

Світла пам’ять про Захисника назавжди залишиться у серцях рідних, близьких та вдячних земляків.
Схиляємо голови у скорботі та вдячності.
Світла пам’ять Героям. Пам’ятаємо. Шануємо. Вічна слава.