Євген Чикаленко (1861–1929) — це одна з найяскравіших постатей в історії України, справжній меценат, публіцист, агроном і політичний діяч, який присвятив усе своє життя безкомпромісній боротьбі за українську справу. Його життєвий шлях є прикладом глибокого патріотизму та саможертовності на благо нації. Народившись на мальовничій Херсонщині у заможній родині, Євген Чикаленко не обрав шлях особистого збагачення чи спокійного існування. Натомість, він свідомо обрав стежку служіння своєму народові, усвідомлюючи важливість розвитку української культури та національної свідомості. Сама його діяльність як українського мецената стала основою для багатьох культурних та освітніх ініціатив. Внесок Євгена Чикаленка в розвиток українського суспільства є неоціненним.Саме Євген Чикаленко став ключовою фігурою у фінансуванні першої щоденної україномовної газети «Громадська думка», яка згодом отримала назву «Рада». Це видання було надзвичайно важливим інструментом для поширення українського слова та формування громадянської позиції в суспільстві. Він не лише вкладав значні кошти у підтримку цього важливого проекту, а й активно інвестував у загальний розвиток української культури та освіти. Завдяки його підтримці багатьом українським письменникам та діячам вдалося реалізувати свої творчі та громадські задуми, часто залишаючись самим Євгеном Чикаленком поза увагою, що підкреслює його справжню скромність та відсутність прагнення до особистої слави. Його громадська діяльність формувала нові стандарти для української інтелігенції.У буремні роки Української революції, Євген Чикаленко продемонстрував глибоке розуміння політичних процесів та хибність дій тодішньої Центральної Ради. Його політична мудрість та принциповість були очевидними. У 1918 році він мав унікальний шанс стати гетьманом України, однак рішуче відмовився від цієї високої посади. Його відмова була зумовлена глибоким переконанням у неприпустимості прийняття влади з рук окупантів, навіть якщо це могло здаватися шляхом до стабільності. Цей вчинок яскраво свідчить про його непохитну моральну позицію та відданість ідеям справжньої незалежності України. Він поступився місцем Павлові Скоропадському, залишаючись вірним своїм принципам. Таке рішення підкреслює видатні риси характеру цього патріота України.Після вимушеної еміграції, Євген Чикаленко опинився спочатку в Австрії, а згодом переїхав до Чехії. Незважаючи на зміну обставин та життя у скрутних умовах бідності, він зберігав надзвичайну гідність. Він ніколи не просив допомоги, навіть тоді, коли сам її вкрай потребував, що є ще одним свідченням його незламного характеру. Навіть в еміграції, Євген Чикаленко продовжував працювати на благо України, очоливши Термінологічну комісію при Українській господарській академії в Подєбрадах. Хоча він страждав від хвороб та періодів зневіри, його незмінне почуття гумору та безмежна вірність Україні залишалися з ним до останнього подиху. Цей період демонструє його стійкість та відданість культурному діячу.Євген Чикаленко помер 20 червня 1929 року в Чехії, залишивши після себе заповіт розвіяти свій прах над українськими полями та не влаштовувати пафосних похоронів. Цей останній заповіт є символом його скромності та глибокого зв’язку з рідною землею. Він залишив по собі не лише величезний матеріальний спадок у вигляді своїх інвестицій у українські справи, а й, що набагато важливіше, неперевершений моральний приклад. Євген Чикаленко нагадує нам, що справжня любов до Батьківщини проявляється не в гучних гаслах чи демонстраціях, а в щоденній, тихій, наполегливій праці та саможертовності на її благо. Його пам’ять увічнена, зокрема, і в назві вулиці у Києві, що є сучасним визнанням його внеску як видатного українця.📸 Стріткод на вул. Євгена Чикаленка у Києві