Повернення починається з небайдужості.

Щомісяця, у третю п’ятницю, центр Петриківки стає місцем єдності, надії та віри. Тут збираються родини зниклих безвісти та полонених Захисників і Захисниць України, щоб нагадати кожному: боротьба триває доти, доки не буде відома доля кожного воїна.

Дім не може бути по-справжньому домом, коли в ньому бракує найдорожчої людини. За кожним портретом, прапором і плакатом – життя, яке завмерло в очікуванні. Очікуванні дзвінка. Звістки. Повернення.

Родини військових, як ніхто інший, знають, наскільки болючим є слово «зниклий безвісти». Саме тому громада має бути їхньою опорою. Не відвертати погляд, не звикати, не мовчати. Бо поки ми пам’ятаємо й говоримо – надія живе.

Акція на підтримку родин зниклих безвісти та полонених супроводжувалася благодійним збором для оборонців Петриківської громади, які несуть службу у 783 роті ударних безбілотних авіаційних комплексів «Жнець». Це була ще одна можливість не словами, а справами підтримати тих, хто сьогодні тримає стрій. Спільними зусиллями вдалося зібрати 14 050 гривень.

Зі словами подяки громаді за підтримку підрозділу звернувся військовослужбовець Анатолій Здор. Завдяки коштам, зібраним на благодійному ярмарку у квітні цього року, вдалося відремонтувати авто для виконання бойових завдань.

Варто розуміти: ми не можемо самотужки зупинити військову агресію. Але можемо бути поруч із тими, хто чекає. Можемо допомогти тим, хто бореться. Можемо зробити все, щоб наші Захисники мали більше шансів повернутися додому живими.

Чекаємо. Підтримуємо. І віримо, що кожен Герой повернеться додому.