ПРИГАДАЄМО…
НАША ІСТОРІЯ
Місцевість, на якій колись постала Нехвороща, має свої унікальні географічні особливості. Низина правого берега Орелі рясніє болотистими луками, а височина порізана ярами, балками та рівчаками. Це змусило перших поселенців зводити греблі, містки та кладки. Спочатку вони, звичайно, були дерев’яними, їх будувала та утримувала громада, щорічно ремонтуючи їх спільно або за кошти волосної казни.
Містків і кладок у Нехворощі й зараз чимало, і кожна така переправа має свою цікаву історію. Дана розповідь присвячена мосту, що пролягав через річку Нехворощанку, неподалік від місця її впадіння в Оріль.
Згідно з архівними джерелами, тут був найперший дерев’яний місток, зведений засновниками Нехворощі близько 350 років тому. Перші поселенці, як відомо, оселилися в гирлі Нехворощанки, яка в ті часи була значно повноводнішою. Вони збудували тут військове укріплення – фортецю, що захищала їх від ворожих набігів, а на протилежному березі річки, де зараз розташована базарна площа, влаштували кладовище. Звідси також починалася дорога до Шедієвого, де розташовувався козацький гарнізон, підпорядкований Нехворощанській сотні, і далі – до сусіднього містечка Маячка.
Через століття, коли Нехвороща вже розрослася та вийшла за межі своєї першої фортеці, на місці дерев’яного містка наші предки спорудили греблю та встановили водяний млин. Про це в 1774 році згадував у своїх щоденниках німецький природодослідник, академік Йоган Антон Гюльденштедт: «У мельничной плотины мы переехали реку Нехворощанку, заросшую большими белыми ивами, а затем городок Нехворощу, находящийся в углу в долине упомянутой реки, впадающей в Oрель».
Наприкінці 19-го століття млин належав Івану Карюку, сину місцевої поміщиці. Згодом він його розібрав і на місці греблі збудував дерев’яний міст, який нехворощани довгий час називали Карюковим.
У березні 1980-го біля старого мосту з’явився новий сучасний міст, яким ми користуємося вже 45 років. Про його попередника нагадують лише залишки дубових паль – свідки тих давніх подій (на фото).
Олександр ЗІНЧЕНКО,
журналіст, краєзнавець