Сім'я – це найбільша цінність! У Міжнародний день сім’ї розповідаємо про родини Шосткинської громади, де панує любов та злагода. Сім'я – це безцінний скарб. Сім'я - це найдорожче, що є у кожної людини. Сім'я – це та цеглина, на якій будується спокій та добробут українського народу. Приємно, що більшість сімей нашої громади є саме такими.

На підтвердження цього та з нагоди  Міжнародного дня сім’ї, який щороку відзначається 15 травня, хочемо розповісти історії про дві  дружні та працьовиті родини. Це родина Анатолія та Ольги Пелешуків та родина Олександра та Ольги Нечвоглодів.

Родина Пелешуків:

У мальовничому селі Чапліївка Шосткинської міської територіальної громади, розташованому у місці впадіння річки Осота в річку Десна, проживає дружня та працьовита  сім’я Пелешуків, яка є прикладом того, як треба любити життя, дітей та свою країну.

Анатолій з Ольгою побралися у далекому та буремному 1993 році. Їх сім’ю з самого початку вирізняли взаємоповага, довіра, порядність, а зробити життя яскравішим, щасливішим, пережити важкі часи і подолати будь-які труднощі допомагало почуття гумору.

 Турбуючись один про одного, сім’я звела гарний будинок, облаштувала обійстя, обзавелася потужним господарством.

А навесні 2012 року в «родинному гніздечку» з’явилися двоє маленьких хлопчиків, а саме братики:  майже дворічний Мирослав  та чотирьохрічний Богдан.

 Подружжя з любов’ю прийняло дітей у свою родину, огорнуло їх увагою,  турботою, ніжністю, доклало багато зусиль до виховання,  розвитку їх  здібностей.  Анатолій з Ольгою багато працювали самі, привчали до праці і малечу.

 Батьки створили належні умови для здобуття дітьми освіти, навчили  цінувати сім’ю, поважати людей, любити свою країну.

Батько Анатолій  привив хлопцям любов до техніки, передав свій досвід роботи з нею, а мати Ольга  привчала дітей до хатніх справ. Ось і вподобання у хлопців різні.  Богдан вправно заправляє механізмами і мріє отримати посвідчення водія, а ще хоче отримати професію електрика, як  батько.  Мирослав  же любить куховарити та хоче опанувати професію кухаря.

На свята родина любить збиратися разом, приймати гостей, а ще відпочивати на природі: рибалити, відвідувати ліс.

Швидко плине час…  Ось вже і діти підросли… З маленьких,  невпевнених, навіть, боязких дітлахів хлопці перетворилися на струнких юнаків, які впевнено крокують в майбутнє, маючи міцний зв’язок з батьками, їх підтримку і розуміння.  Хлопці вважають свою сім’ю міцною фортецею, де вони почуваються захищеними,  щасливими та потрібними.  Промовисто про це свідчить той факт, що при отриманні паспорта громадянина України  брати, за власної ініціативи, змінили прізвище біологічних батьків, яке вони носили до цього, на прізвище тепер найрідніших людей – Пелешук, а по-батькові звісно обоє  стали Анатолійовичами.

Життя ж ставить нові виклики: вибір професії, навчального закладу, обрання правильного життєвого шляху… Попереду ще так  багато сімейних посиденьок,  обговорень, порад, відповідальних рішень. Вони з усім справляться, все подолають, тому що вони  дружня та працьовита родина, в якій панують любов, злагода, взаєморозуміння, повага один до одного.

Бажаємо сім’ї  Пелешуків щастя,  достатку, світлого майбутнього, успіхів та натхнення  у вирішенні  життєвих питань!

Родина Нечвоглодів:

При слові «родина» багато хто з нас відчуває щось рідне, тепле, домашнє…

У родині починається наше життя, наша підтримка і любов. Тут всі розуміють один одного і завжди допомагають.

Родина саме з такими сімейними цінностями проживає у селищі Вороніж, яке розташоване в Шосткинській міській територіальній громаді Сумської області.

Це багатодітна  родина  Олександра та Ольги Нечвоглодів.

Історія їхнього знайомства почалась в далекому 2002 році. Закінчивши Воронізьку загальноосвітню школу, Олександр поїхав працювати в столицю. Ольга, яка народилась у Броварському районі Київської області, також там працювала. Зустрівшись поглядами, молоді люди зрозуміли, що це справжнє кохання. Відтоді вони більше не розлучаються. У 2003 році  молоді люди офіційно стали чоловіком та дружиною.

 2004 рік став для родини щасливим. У пари народилася перша донечка, яку назвали  Веронікою. Повернувшись у   2006 році   на малу батьківщину чоловіка,  молода сім’я придбала великий та гарний будинок, про який так мріяла.

У 2013 році сім’я поповнилася ще однією донькою -Домінікою. У 2015 році народилася третя донька, яку назвали Златою. Сім’я стала багатодітною. Дівчатка зростали  допитливими, спостережливими та працьовитими, огорнуті любов’ю та турботою батьків.

Але родина мріяла ще і про хлопчика. І у 2021 році доля подарувала їм сина –  Макарчика, який привніс у життя родини новий сенс, надихнув на нові звершення.

У родині Нечвоглодів усі члени підтримують та хвилюються один за одного, спільно проживають радісні і не дуже події, разом і працюють, і відпочивають. У них завжди знаходяться спільні інтереси і теми для обговорення, час, коли вони діляться своїм теплом, проблемами.

Олександр вміло працює з деревом, створює  побутові вироби, до кожного з яких має індивідуальний підхід. А ще в нього «золоті руки» в будь-яких господарських справах. Та і серце має добре, не може відмовити тим, хто звертається за допомогою.

Його кохана дружина Ольга справжня господиня: завзята, працьовита, щира, добра. Її  вистачає не тільки на виховання діточок. Захоплення жінки – вирощування овочів та ягід на присадибній ділянці, про що свідчать дві заповнені теплиці, рівнесенькі рядочки городини, відсутність бур’янів. А ще її віддушиною є консервація, у чому її неможливо перевершити. Тут вона справжня Майстриня, яку захоплює сам процес приготування, а результат приносить задоволення всій родині.

Діти підросли і родині є чим пишатися. Старша донька Вероніка зараз навчається у Київському столичному університеті ім. Бориса Грінченка за спеціальністю «вчитель початкових класів».  Домініка і Злата, окрім загальноосвітньої школи, відвідують Воронізьку дитячу школу мистецтв, навчаються грі на  фортепіано. Наприкінці квітня 2025 року на Міжнародному конкурсі мистецтв «Кращі з кращих» Домініка отримала диплом  лауреата ІІІ ступеня. Маленький Макар відвідує дитячий садочок. Всі діти, незалежно від віку, мають відчуття опори, підтримки та поваги, що допомагає їм розвиватися, досягати результатів, не боятися життєвих труднощів та бути впевненими в майбутньому.

У сім’ї Нечвоглодів  завжди панує мир та злагода, де сімейне вогнище горить і дарує тепло, а батьки є  прикладом любові та  взаємоповаги.

Бажаємо родині райдужних планів та їх втілення, безлічі цікавих занять, щастя та достатку в мирній Україні!