Сьогодні Рожищенська громада попрощалася з гідним сином України, мужнім воїном Ігорем Михайловичем Боцьком, 1978 року народження.

Рожищанин Ігор Михайлович Боцько піднявся на захист України від російських загарбників ще у 2016-му, ставши контрактником Збройних сил України. Що довелося побачити і пережити йому за цей час, можемо лише здогадуватися, бо разом з побратимами з 14-ої ОМБ пройшов не одну "гарячу" точку.

По закінченні контракту у 2020-му Ігор Боцько повернувся додому, у мирне життя. Та недовгим воно було. З початком повномасштабного вторгнення одним з перших Ігор Боцько знову був у строю, стримував ворога на Харківщині.

​​​​​

В одному із запеклих протистоянь Ігор Боцько зазнав важкого поранення, довго лікувався у шпиталях, хоч відновити підірване здоров'я було неможливо.

Життя Героя обірвалося під час відпустки у рідному місті. Війна перемогла, серце воїна зупинилося.

Воїна, котрий понад шість літ боровся за кожного з нас. І віддав найдорожче - власне життя.

Біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида.

Відспівали померлого захисника України Ігоря Боцька у храмі Різдва Пресвятої Богородиці.

З усіма військовими почестями поховали Героя на Алеї Слави місцевого кладовища.

І дуже прикро, що з кожною новою втратою кількість присутніх під час спільної молитви на площі не збільшується, а навпаки, зменшується. Невже звикаємо до смертей? Невже мовчить людська совість?! Не втрачаймо моральної відповідальності перед тими, хто тримає над нами небо!

Ігор Боцько став воїном Небесного війська, вписавши своє ім'я в історію України, в історію рідного міста.

Шана і слава нашому землякові, котрий боровся за мирне завтра рідного краю.

Герої не вмирають!