Рік тому, 26 липня 2024 року, біля населеного пункту Тернова на Харківщині, під час виконання бойового завдання, загинув Олександр Миколайович Романович, уродженець села Воєгоща. Йому було лише 32 роки, але він вже встиг прожити насичене життя, сповнене планів та мрій. Олександр був люблячою людиною з добрим серцем, завжди оточений турботою батьків та мав четверо дітей у своїй родині. Його дитинство, шкільні роки, навчання у Волинському фаховому коледжі, перше кохання, весілля та народження сина Назарчика – все це було лише початком шляху. Він прагнув будувати своє майбутнє, працював, їздив у відрядження, облаштовував дім. Та з початком війни Олександр добровільно прийняв рішення стати на захист своєї Батьківщини. Він ніс службу у лавах 247-го батальйону 127-ої бригади, де служив оператором ударного дрона. Попри тягар війни, Олександр залишався скромним, сильним духом, рідко розповідав про пережиті труднощі, але завжди заспокоював рідних, що з ним все гаразд. До останнього він оберігав їх – своїм словом, мовчанням та душею. Його життя, віддане захисту України, є прикладом мужності та самопожертви. Ми пам'ятаємо кожного Героя, який віддав життя за нашу свободу. Вічна слава та шана Олександру Романовичу!