СЕЛА ГРОМАДИ. ІСТОРІЯ ТА ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ СЕЛА. ТОМАШІВКА

Час заснування села – поч. XVIII ст.

Перша згадка відноситься до 1709 р.

Томашівку було засновано на лівому березі р.Удаю, навпроти с. Дорогинки, переселенцями з сусідніх сіл. Місцевість, яку нині займає Томашівка, була заселена за десятки віків до її заснування. У селі поширена легенда про те, що в сиву давнину на території нинішньої Томашівки було давньоруське городище Томашів. Жителі городища вели жваву торгівлю з навколишніми мешканцями по обидва береги судноплавного Удаю. У ХІІІ столітті Томашів був зруйнований монголо-татарами. Від назви городища і походить назва села – Томашівка.

Про існування городища свідчать археологічні знахідки, виявлені на околицях села: в урочищі Брагарня під час забудови люди викопували з піску фундаменти, викладені з давньої великої цегли, великі зруби з товстих дубових кругляків, черепки та інші побутові речі. На правому березі Удаю лишилися сліди пристаней для кораблів. У документах Томашівка вперше згадується у 1709 р.

Село входило до Іченської сотні Прилуцького полку, «за ратушою Іченською прислушаюче». До 1709 р. Томашівка була вільним військовим селом, а потім ласкою гетьмана Івана Скоропадського (універсал від 5 лютого 1709 р.) перейшла у власність Іченського сотника Андрія Стороженка. Після смерті власника гетьман передав село дружині покійного Мотрі та його синам, також сотникам – Грицьку Стороженку (Іченському) та Івану Стороженку (Іваницькому). Із 1726 (чи 1725?) року, після смерті Іваницького сотника, Григорій Стороженко правив Томашівкою разом з синами свого покійного брата. Згодом село належало дорогинським поміщикам Саливону і Троцині.

Село мало дерев’яну Вознесенську церкву, споруджену до 1725 р. Після скасування полкового устрою Томашівка відійшла до Ніжинського повіту Чернігівського намісництва.

У кін. XIX ст. у селі були приватна крамничка, працював водяний млин. 1910 р. відкрито земську школу.

На початку XX ст. село розширилось, на його околицях виникли хутори – Селехів і Кривуша. Назва хутора Селехів – від імені першопоселенця, а Кривуша – від особливостей шляху, який був дуже покривлений, а не рівний, як стріла.

Г. Міщенко написала такі слова про своє рідне село:

Моя Томашівка, дитинства домівка,
Я бачу тебе уві сні —
Костівку і Зирку,
й свою Балагурівку,
Всіх вулиць я чую пісні…

Доповнення, уточнення про історію села, а також сучасні фотографії додавайте у коментарях.