СЕЛО
Співають півні, тишу розбудивши
Світає…-Ранок…-Сонечко зійшло
Дійницю швидко з лави ухопивши,
Йде до корови господиня…- ЦЕ СЕЛО
Стук молотка…- Брусок ковзнув по лезу,
Клепання кіс... -Люцерну заплело,
Навіть в неділю не буває : « Ще полежу»
На косовицю поки роси…- ЦЕ СЕЛО
Покоси за покосом…-Пахнуть трави,
Від поту рясно вкрилося чоло,
Стеблини під ногами кучеряві…
Шумить коса…-Працює…-ЦЕ СЕЛО
Вже сонечко піднялось височенько,
Все на городі лободою заросло,
Сапи у руки й на город швиденько,
Прополка…- Шарування… -ЦЕ СЕЛО
Ой, лихо…-Куди ж ділася насідка?
Лишила квочка з яйцями кубло
«У мене ось вона» - кричить сусідка
«Іди мерщій…-Хай сяде» - ЦЕ СЕЛО
Скоріше б вечір…-А роботи валом,
Стомились руки…-Спину вже звело
Насмажили яєць з свинячим салом…
Вечеря…- Й до худоби…- ЦЕ СЕЛО
Усе своє…-І молоко й сметана,
Сальце соломкою пшеничною пройшло…
Вам сільські люди - Честь, хвала і шана
Дай, Боже, щоб завжди жило СЕЛО..
Автор Таміла Панасюк