Глухівська громада знову у глибокій скорботі. До рідного дому «на щиті» повертається загиблий захисник України — солдат Костюченко Микола Миколайович (28.09.1991 – 06.01.2025). Він загинув у боях на Курщині, поблизу села Кругленьке, виконавши свій військовий обов’язок до останнього подиху. Ця втрата болем відгукнулася в серцях усіх, хто знав Миколу, адже він був щирою, доброзичливою та життєрадісною людиною.

Микола народився у Глухові, а дитячі та шкільні роки провів у Шалигиному. Змалечку він вирізнявся активністю, енергійністю та артистизмом: залюбки виступав у театрі, займався танцями, був душею кожної компанії. Його щирість, весела вдача та відкритість приваблювали багатьох, тому Микола завжди мав багато знайомих і друзів. Після закінчення школи здобув освіту у Глухівському професійно-педагогічному коледжі.

Як і кожен молодий чоловік, Микола прагнув самостійності, мріяв про достойне життя та власні звершення. Через відсутність роботи у місті їздив на заробітки до столиці, працював і за кордоном у Польщі. Проте, куди б не закидала його доля, серцем він завжди залишався вдома і за першої нагоди повертався на рідну Глухівщину.

У грудні 2024 року Миколу мобілізували до лав Збройних Сил України. Зарахували стрілцем до стрілецького батальйону, де він пройшов належну військову підготовку. А далі чоловіка направили на один із найгарячіших і найзапекліших напрямків фронту — Курський.

Останній дзвінок рідним був сповнений його звичної турботи та любові. Микола понад усе беріг маму, ніколи не посвячував її у свої тривоги чи проблеми, завжди заспокоював коротким: «У мене все добре». Напередодні виходу він лише сказав, що йде на декілька днів на позиції і зв’язку не буде, аби рідні даремно не хвилювалися.

А вже 6 січня 2025 року родині повідомили страшну звістку про його зникнення безвісти. Згодом стало відомо, що він прийняв свій перший і, на жаль, останній бій поблизу села Кругленьке Курської області. Він мужньо виконав свій військовий обов’язок, залишившись вірним Присязі та українському народові до останнього подиху.

У цивільному житті Микола був надзвичайно спокійною, доброзичливою, чемною та безвідмовною людиною. Справжній меломан, який любив проникатися красою музики різних напрямків, палкий прихильник комп’ютерної техніки, людина, яка вміла радіти простим речам — чистоті повітря у лісі на «тихому полюванні» та красі рідного краю. Він будував плани на майбутнє: мріяв реалізувати себе, допомогти мамі… Втім, цим світлим мріям не судилося здійснитися.

У невимовній тузі за загиблим залишилися найрідніші люди: мама, брат та племінниця. Глухівська міська рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють щирі й глибокі співчуття родині, близьким і всім, хто знав Миколу Миколайовича. Жодні слова не здатні загоїти пекучий біль утрати та втамувати горе матері. Низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед подвигом нашого земляка. Спочивай з миром, воїне! Світла пам’ять і вічна слава Герою! 🇺🇦