Сказ – небезпечне вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему та є смертельним як для людей, так і для теплокровних тварин. Збудником сказу є вірус роду Lyssavirus з родини Rhabdoviridae. Розуміння шляхів передачі, симптомів і методів профілактики є критично важливим для захисту здоров’я.

Вірус сказу передається переважно через слину зараженої тварини, найчастіше внаслідок укусів. Однак, зараження можливе також через подряпини або потрапляння слини на слизові оболонки чи відкриті рани. Хоча інші шляхи передачі (наприклад, аерозольний, у печерах з великими колоніями кажанів) зустрічаються рідко, важливо враховувати всі потенційні ризики.

Зараження сказом може статися навіть при контакті з мертвою інфікованою твариною, наприклад, через порізи чи подряпини під час оброблення туші або зняття шкури, а також при потраплянні слини загиблої тварини на пошкоджену шкіру. Тому, необхідно дотримуватися обережності під час контакту з будь-якими мертвими тваринами.

Сказ може передаватися як дикими, так і домашніми тваринами. До переносників сказу відносяться собаки, коти, лисиці, вовки, єноти, борсуки та кажани. Найбільшу небезпеку для людей становлять коти й собаки серед свійських тварин, а серед диких — лисиці. Особливу увагу слід приділяти безпритульним тваринам, які часто є переносниками вірусу.

Птахи, плазуни, земноводні та комахи не переносять сказ, що дозволяє зосередити зусилля на контролі популяцій ссавців.

Для мінімізації ризику зараження сказом необхідно уникати контакту з безпритульними або дикими тваринами. Не слід їх торкатися, годувати з рук чи намагатися приручити, оскільки це може збільшити ймовірність контакту зі слиною інфікованої тварини.

Інкубаційний період сказу варіюється від 1 до 3 місяців, але може тривати від семи днів до понад року. Тривалість інкубаційного періоду залежить від місця укусу, властивостей вірусу та особливостей імунної системи людини. Чим ближче укус до головного мозку, тим швидше може розвинутися захворювання.

Перші симптоми сказу у людини включають підвищення температури та біль у місці укусу. Також можливі відчуття поколювання, пощипування або печіння в місці пошкодження. У міру поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Після інкубаційного періоду розвиваються основні симптоми сказу:

• Гарячка
• Головний біль
• Неспокій
• Гідрофобія (страх води)
• Аерофобія (страх протягів, повітряних потоків)
• Галюцинації
• Агресія
• Параліч

На тілі інфікованої тварини часто можна помітити сліди від укусів. Початкова стадія сказу у тварин триває до п’яти днів. Її ознаками є:

• Тварина покусує місце укусу
• Поведінка може бути ласкавою, примхливою або настороженою
• Зниження апетиту
• Поїдання неїстівних предметів
• Слинотеча
• Блювота

Збуджена стадія сказу триває 2–3 дні. У цей період тварина стає агресивною, збудженою, може раптово нападати й намагатися втекти. Вона може гризти землю, їсти неїстівні предмети. Спостерігаються конвульсії, рясна слинотеча та ознаки паралічу.

Паралітична стадія (2–4 дні) характеризується виснаженням і повним паралічем, після чого настає смерть.

Важливо пам’ятати, що тварини можуть передавати вірус за кілька днів до появи клінічних симптомів. Тому навіть на вигляд здоровий собака чи кіт може становити загрозу для здоров’я людини.

Якщо вас вкусила або обслинила тварина, негайно промийте рану водою з милом протягом 15 хвилин або довше, потім обробіть її антисептиком, що містить 70% спирту, або 5%-розчином йоду. Це допоможе зменшити ризик зараження.

Наступним кроком є термінове звернення по медичну допомогу до травмпункту або антирабічного центру. Своєчасне звернення за медичною допомогою може врятувати життя.

Вакциновані тварини не можуть передавати сказ. Власники домашніх тварин в Україні мають можливість безкоштовно вакцинувати своїх улюбленців від сказу у державних ветеринарних установах. Регулярна вакцинація, яку необхідно повторювати щороку, забезпечує надійний імунітет у тварин та захищає їх від небезпечної хвороби.