Сьогодні Агрономічна громада зі скорботою та невимовним болем провела в останню земну дорогу свого Захисника — Олега Віталійовича Козирєва.🕯️

Віддати шану прийшли рідні, друзі, представники влади, побратими, однокласники та жителі громади. Прощання відбулося на місцевому кладовищі. Живий коридор, державні прапори, квіти та щирі сльози стали символом безмежної вдячності Захиснику.

Олег Віталійович народився 19 листопада 1977 року в селі Медвеже Вушко. Зростав у люблячій родині, де його оточували турботою батьки — Надія Василівна та Віталій Миколайович. Поруч із ним завжди була сестра Інна, з якою їх єднали особливо теплі й дружні стосунки. Після закінчення дев’яти класів Медвежевушківської загальноосвітньої школи вступив до професійного училища в Стрижавці, де здобув професію механізатора. У 1994 році призваний на строкову військову службу. У 2008 році Олег створив сім’ю. Найбільшим щастям для нього стало народження синів-близнюків — Назара та Артура. У мирному житті Олег Віталійович працював механізатором у Подільській дослідній станції, потім — лісником у Якушинецькому лісництві, а згодом — механізатором у Вінницькому обласному клінічному протитуберкульозному диспансері.

У грудні 2025 року він став на захист України. Проходив службу водієм другого механізованого відділення третього механізованого взводу восьмої механізованої роти третього механізованого батальйону військової частини А4860. 25 червня 2026 року обірвалося життя Олега Віталійовича поблизу села Єлизаветівка Баштанського району Миколаївської області. Цей загиблий захисник України навічно залишиться в пам’яті громади.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким і всім, хто знав Олега Віталійовича. Вічна слава Захиснику України!🇺🇦