Сьогодні Війтовецька громада прощалася зі своїм Героєм — воїном, вірним сином України, солдатом Юрчуком Олександром Миколайовичем.
Півтора року — невідомість, біль і виснажливе чекання. Кожен день між молитвою і страхом, кожна ніч — зі сльозами і надією на диво. Та, на жаль, звістка про збіг ДНК розбила серця рідних.
1 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині, Олександр загинув. Сьогодні він повернувся додому — на щиті, до рідного села, до своєї громади.
Олександр Юрчук народився 21 червня 1973 року. З дитинства жив у селі Порохня, де зростав, навчався і пустив глибоке коріння душею. Працював, служив, жив скромно й чесно, був опорою і підтримкою для рідних.
Коли прийшла війна — не відступив. Став на захист України, без зайвих слів, тихо і гідно виконав свій обов’язок до кінця.
Під час прощання виступила заступник Війтовецького селищного голови Олександра Воробйова. Вона наголосила, що лише в єдності — наша сила, і тільки разом ми здатні подолати будь-які випробування та здолати ворога. Висловила щиру вдячність Олександру за захист рідної землі — за можливість жити, працювати, ростити дітей, за кожну тиху ніч, мирний ранок і спокійний день, за право жити під українським небом і синьо-жовтим прапором, говорити рідною мовою. Також подякувала всім полеглим Героям і тим захисникам, які нині тримають нашу оборону.
Вона підкреслила, як важливо підтримувати воїнів за життя, адже після їхньої загибелі слова співчуття вже не здатні нічого змінити. На знак пам’яті родині було передано світлину Олександра, яка мала бути розміщена на Алеї Надії серед світлин тих воїнів, чиї долі залишаються невідомими. Та його доля визначена — він повернувся додому Героєм, на щиті.
Його життєва дорога обірвалася на землі, але продовжується у небі — серед воїнів світла. Його душа знайде вічний спочинок, а тіло спочине в рідній землі, за яку він віддав своє життя.
Світла пам’ять Герою. Щирі співчуття родині 🫂