Сьогодні, 18 серпня, ми вшановуємо пам'ять нашого земляка, мужнього воїна та відданого сина України — Анатолія Миколайовича Цикуна. Минає два роки з дня його загибелі, але біль втрати та гордість за його подвиг не вщухають. Анатолій був світлою, щирою людиною, сповненою добра. Його знали як привітного, порядного та надійного чоловіка, завжди готового простягнути руку допомоги. Він був люблячим чоловіком, опорою для своєї дружини, доньок, сина та онуків. Його талант — сильний, гарний голос, яким він прославляв Бога у церковному хорі, відображав світлість його душі. Коли ворог прийшов на нашу землю, Анатолій не стояв осторонь. 26 лютого 2022 року він став до лав оборонців України, залишаючись вірним присязі до останнього подиху. Він загинув як справжній Герой, захищаючи рідну землю, наш спокій і наше майбутнє. Сьогодні ми згадуємо не лише військового, а насамперед — Людину з теплим серцем, відкритою душею та великою любов’ю до життя, людей і України. Він є справжнім прикладом того, якими мають бути громадяни, чоловіки, батьки та патріоти. Минає час, але пам'ять про таких людей, як Анатолій, залишається в серцях назавжди. Його жертовність, сила духу та любов до Батьківщини — це те, що має жити в пам’яті кожного з нас, нагадуючи про ціну миру. Він заслуговує не лише на шану, а й на вдячність прийдешніх поколінь. Схилимо голови в мовчазній молитві, згадаємо його добрим словом та будемо молитися за мир — той, за який він віддав найдорожче. Вічна пам’ять тобі, Анатолію… Низький уклін. Щира вдячність. Нескінченна шана. Ти назавжди в наших серцях.