Сьогодні день Пам"яті Юрія Мигуна.
Сьогодні йому мало виповнитись 32 роки.
Народився Юрій Павлович Мигун 11 лютого 1994 року в сім»ї учителів.
З дитинства захоплювався спортом, тому, по закінченні школи, сумнівів щодо вибору професії не було. Вступив до ВІнницького педагогічного університету, по його закінченні працював у Білозерівській школі 1-2 ст., викладав фізичну культуру.
Був учителем від Бога, справжнім, бо одразу завоював повагу дітей. Захоплювався спортом, фотографією, любив свій край, його історію, і це все намагався прищепити дітям. Молодий хлопець був світлою людиною і обрав собі мирну, лЮбу серцю професію, не думав у той час, що доведеться брати зброю до рук.

Відслужив строкову військову службу, мріяв про сім»ю. Та війна перекреслила всі його плани.
У березні 2022 року Юрій Мигун був призваний за мобілізацією і захищав свій дім, кожного з нас, беручи участь у боях за Україну на Донеччині.
Інструктор інженерно-дорожнього взводу інженерно-технічної роти, групи інженерного забезпечення. військової частини А0216, сержант 35-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала М. Остроградського, позивний "Еней", став досвідченим сапером і професіоналом своєї справи, мужнім і відважним воїном, вірним та надійним побратимом.
14 червня при виконанні бойового завдання, поблизу н.п. Старомайорське Донецької області, Юрій Павлович Мигун загинув. Сім»я втратила єдиного сина, надію і опору, школярі - свого кумира, однокласники – свого товариша, а Липовецька громада гідного сина України, на якого чекала з перемогою.

Невимовний біль ятрить серця його батьків уже три роки... Та вони не опускають руки, продовжують справу сина. Батько, Павло Петрович Мигун-очолює волонтерську групу "Ти не один", сім"я підтримує ЗСУ, всебічно допомагає нашим Захисникам долати фронтові труднощі. Нещодавно, у селі Щаслива, де ріс і мужнів їх син, вони збудували церкву Святого Великомученика Юрія Переможця, чим увіковічнили його пам"ять.

Юрій Павлович Мигун нагороджений медаллю "За військову службу Україні"( посмертно) 2023р.
Його ім"я вписане в історію України і навічно залишаться в наших серцях. Його подвиг став прикладом для наступних поколінь.
Вибираючи між життям і Україною, Юрій обрав Україну.
Низько схиляємо голови перед світлою пам"яттю Героя...