Сьогодні земля Гребінківщини зі сльозами та невимовним болем приймає свого сина. Приймає Героя, який повернувся додому на щиті. Його більше не зустрінуть усмішкою рідні, не почують його голосу друзі, не здійсняться його мрії. Замість теплих обіймів — чорна стрічка жалоби, замість радісної зустрічі — прощання, сповнене сліз і розпачу.
Ще один мужній воїн поповнив небесне військо України. Там, за межею земного життя, його вже зустріли побратими, які віддали свої життя за свободу нашої держави. Вони прийняли до своїх лав ще одного Захисника — вірного сина України, який до останнього подиху стояв за свою землю, за свій народ, за наше майбутнє.
І поки над його домовиною схиляються прапори, а в серцях людей стискається біль, ми повинні пам’ятати: такі Герої не йдуть у небуття. Вони залишаються у шелесті рідних полів, у синьому небі над Україною, у кожному вільному подиху нашої держави.
Схилимо голови перед світлою пам’яттю Сергія. Його життя стало частиною великої історії незламності українського народу, а його ім’я навіки закарбоване серед тих, хто заплатив найвищу ціну за право України бути вільною.
Вічна пам’ять Герою. Вічна слава Захиснику України. 🇺🇦🕯️