Сьогодні Ковель попрощався із Героєм — Богданом Никонюком, який загинув, захищаючи Україну. Його провели в останню путь у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці. Міський голова Ігор Чайка згадав, яким Богдан був за життя, адже йому було лише 43 роки.

Богдан народився 10 квітня 1981 року у Ковелі. Навчався у школі №7, потім у школі №13. З дитинства захоплювався різьбленням по дереву. Рідні згадують його як добру, щиру та чуйну людину, яка завжди все робила старанно.

Після школи він поїхав до Києва, де працював на будівництві. Потім повернувся у рідне місто, працював на залізниці, виїжджав за кордон. Останні роки працював на паперовій фабриці біля Хмельницького.

Найбільше на нього чекали племінники. Богдан жив із сім’єю брата, який виховує трьох синів. Кожен його приїзд був святом для дітей — він привозив подарунки, але головним були його увага, турбота та любов. Також він мав теплі стосунки з дітьми сестри.

Коли почалася війна, Богдан неодноразово звертався до військкомату, але спочатку отримував відмову. Він не відступив, і 10 липня 2024 року його мобілізували. Після навчання він опинився на Покровському напрямку, де виконував бойові завдання на передових позиціях. Часто був на «нулі» — по кілька днів або тижнів.

Востаннє рідні чули його голос у січні 2025 року. Потім зв’язок обірвався. У лютому повідомили, що Богдан зник безвісти. Сім’я сподівалася, що він живий. Але ДНК-експертиза підтвердила загибель. 11 лютого 2025 року солдат протитанкового взводу механізованого батальйону військової частини А4447 Богдан Никонюк загинув поблизу села Дачне Покровського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу.

Від громади міський голова висловив співчуття дочці Вікторії, мамі Світлані Володимирівні, брату Григорію та його дружині, сестрі Людмилі, племінникам та всім рідним.

Ми схиляємо голови перед пам’яттю людини, яка стала на захист нашої країни. Богдана Никонюка поховали на Алеї Героїв міського кладовища. Він назавжди залишиться в наших серцях. Вічна пам’ять Захиснику України!