Сьогодні минає два роки відтоді, як Великомостівська громада втратила свого Захисника — Василя Олександровича Сайкова.

Василь народився і виріс у селі Бутини. Був щирою, працьовитою та доброю людиною, любив музику, чесно працював, був турботливим чоловіком, люблячим батьком двох синів і надійною опорою для своєї родини.

З перших днів повномасштабного вторгнення він без вагань став на захист України. 3 березня 2022 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України та проходив службу у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Василь воював на найважчих напрямках фронту — захищав Україну в Сєвєродонецьку, Лимані, Ізюмі, Кліщіївці та інших гарячих точках. Попри важкі випробування, поранення та отруєння невідомою хімічною речовиною, після лікування повернувся до своїх побратимів, бо понад усе вважав своїм обов’язком боронити Батьківщину.

8 липня 2024 року Василь Сайков зник безвісти. Для його рідних розпочалися довгі місяці болісного очікування, тривоги та надії. Вони вірили, що він повернеться додому. Та, на жаль, згодом надійшла страшна звістка — Василь загинув, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок поблизу Кліщіївки на Донеччині.

Минув уже другий рік… Але час не здатен стерти пам’ять про людину, яка віддала найдорожче — своє життя — за свободу України, за майбутнє своїх дітей, за мирне небо для кожного з нас.

Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя. Розділяємо біль непоправної втрати з його рідними та близькими.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України Василю Сайкову!