Сьогодні вся Україна зустрічає свого Героя… на щиті. Це найважчі миті для кожного українця. Ми молилися, вірили, але війна знову забрала найдорожче. На колінах, зі сльозами на очах і з тремтячими серцями ми зустрічали полеглого Захисника України, Вячеслава Борщівського. На його траурному шляху люди вистилали шлях квітами, діти тримали прапори, а старші — образи та лампадки. У повітрі панувала тиша, що кричала про біль втрати, а в кожному погляді — безмежна вдячність. В'ячеслав був не просто військовим. Він був сином, братом, батьком, другом, коханим — частиною нас. Сьогодні він став символом нашої незламності, віддавши життя за те, щоб ми могли жити, дихати, обіймати рідних, прокидатись під мирним небом. Вся громада об’єдналася в скорботі, схиляючи голови перед його подвигом. Ми обіцяємо пам'ятати, бо Герої не вмирають. Вони живуть у кожному серці, у кожному стягові, у кожному нашому «дякую». Прощаємося з Тобою, Вячеславе… Нехай земля буде пухом, а небо — теплим і світлим. Слава Тобі, Герою. Вічна і незгасна пам'ять. Ти — у вічності, а ми — з Тобою в молитвах.