Сьогодні Золочівська громада зібралася, щоб провести в останню земну дорогу свого земляка, Захисника України, Героя – Юрія Степановича Солонинку, 1977 року народження. Юрій Солонинка був людиною, яка все життя працювала, любила родину і мріяла про мирне повернення додому. Ще зовсім недавно рідні чекали на його приїзд у відпустку: він мав побачити дружину, сина, батьків, рідних, зустрітися з друзями. Мав свої плани, свої мрії, своє життя, до якого хотів повернутися. Але війна розпорядилася інакше.

18 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Осоївка Сумського району Сумської області Юрій Солонинка, старший солдат, механік-водій 2-го танкового взводу танкової роти військової частини А2076, отримав поранення, несумісні з життям, унаслідок вогневого ураження противником за допомогою FPV-дрона. Ця звістка болем відгукнулася в серцях усіх, хто знав Юрія.

Солонинка Юрій Степанович народився і виріс у Золочеві. Тут минуло його дитинство, тут він навчався у Золочівській середній школі №2, згодом закінчив Золочівське професійне училище. Юрій був людиною, яка вміла працювати. Працював на різних будівельних роботах, їздив за кордон на заробітки. Здавалося, не було такого, чого б він не вмів зробити, полагодити чи змайструвати. Він умів працювати руками і ніколи не боявся роботи.

А у 2022 році Юрій став на захист України. За роки служби пройшов Бахмутський, Курський, Харківський, Чернігівський, Сумський напрямки. Був там, де було найважче. Неодноразово отримував грамоти командування за сумлінне виконання бойового обов’язку та вірність військовій присязі. Був нагороджений Хрестом розвідника за бойові заслуги ІІІ ступеня.

Сьогодні Юрій повертається додому з ще однією нагородою – «За життя – на смерть» 54-ї окремої розвідувальної бригади імені Михайла Тиші, якою його відзначено за проявлений героїзм під час проведення бойової розвідувальної операції. Але всі ці нагороди не можуть втамувати болю – ми прощаємося з Юрієм, який віддав своє життя за Україну. Для свого сина він був і залишиться прикладом – прикладом чоловіка, батька, людини, яка не відступила перед небезпекою і стала на захист своєї країни.

Сьогодні особливо важко тим, хто був поруч із Юрієм упродовж життя. Дружині, сину, мамі, татові, сестрам і братам, друзям та побратимам. Їм залишаються спогади, його слова, його вчинки, його турбота і любов до рідних. А нам усім – пам’ятати, якою людиною був Юрій Солонинка. Доброю, працьовитою, надійною. Людиною, яка вміла підтримати, допомогти, підставити плече. І людиною, яка у найважчий для України час стала на її захист і залишалася вірною своєму обов’язку до останнього.

Вічна пам’ять і слава Герою – Солонинці Юрію Степановичу. Слава Україні!