🕯️ Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі, згадуючи нашого земляка, мужнього Захисника України Дмитра ЧАЙКУ, життя якого обірвала війна.

Йому було лише 24 роки. Молодий, щирий, відважний, із великим серцем та незламним духом. Коли ворог прийшов на українську землю, Дмитро не залишився осторонь. Не чекаючи наказів чи виправдань, добровільно став до лав Збройних Сил України, щоб боронити рідну землю.

Служив мінометником 81-ї окремої аеромобільної бригади. Пройшов важкі бойові дороги Миколаївщини, Херсонщини, Сєвєродонецька та Лисичанська. Навіть після тяжкого поранення голови й контузії він повернувся до побратимів, адже не міг залишити тих, із ким ділив небезпеку, відповідальність і боротьбу.

12 липня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Богородичне на Донеччині, Дмитро загинув. Його життя забрала війна, але не змогла забрати пам’ять про нього.

За особисту мужність, незламність і самовіддане служіння Україні Дмитра Чайку посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Чотири роки… Для когось це просто плин часу. Для рідних — чотири роки болю, сліз і щоденної туги. Для громади — чотири роки вдячної пам’яті про юного Героя, який віддав найдорожче за свободу України.

Сьогодні згадаймо Дмитра у своїх молитвах. Подякуймо йому за мужність, силу духу та жертовність. Допоки ми пам’ятаємо наших Героїв — вони живуть у наших серцях, у нашій пам’яті, у вільній Україні, за яку вони боролися.

🕯️ Вічна пам’ять і слава Герою!