Сьогодні наша громада прожила ще один гіркий і болісний день – ми знову ховали Героя. Сльози рідних, невимовна туга та серце, що розривається від болю, адже Герой злетів на небеса. До цього неможливо звикнути. На жаль, Герої вмирають, але їхні подвиги залишаються навічно в пам'яті народу.

Віддати шану полеглому захиснику України, старшому солдату Скубі Віталію Михайловичу, прийшли в скорботі, вдячності та молитві рідні, бойові побратими, представники влади, духовенства та небайдужі жителі громади. Навколішки, з прапорами, живим коридором Слави громада зустрічала загиблого воїна. Люди несли квіти, молилися за упокій його душі, вшановуючи мужність та самовідданість полеглого героя.

Вже назавжди Віталій Михайлович повернувся у рідне селище, вже востаннє побував на рідному подвір’ї та знайшов вічний спочинок на Алеї Слави центрального селищного кладовища поруч із загиблими захисниками-односельчанами. Кожен, хто стояв у скорботі, відчував глибокий сум від втрати гідного сина України, справжнього патріота.

Поховання пройшло з усіма християнськими та військовими почестями. Звучали військовий трикратний салют та Державний Гімн України на честь старшого солдата Скуби Віталія Михайловича. Рідним Героя вручили Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини – символ його жертовності та боротьби за свободу. Це був зворушливий момент, що підкреслив невимовну цінність його подвигу.

Доброзичлива, чуйна і чутлива до чужого болю людина пішла на небеса… Його світла пам'ять буде жити вічно в серцях тих, хто знав його особисто, та в пам'яті всієї громади. Занадто висока ціна нашого миру і свободи, яку ми платимо щодня, втрачаючи таких Героїв, як Віталій Скуба.

Спи спокійно, дорогий наш захиснику. Світла пам’ять і низький уклін тобі, Воїне! Вічна пам’ять усім захисникам, хто пішов у вічність, відстоюючи незалежність та суверенітет нашої держави. Їхні імена назавжди вписані в історію України.