Сьогодні Новоукраїнська громада з глибоким сумом попрощалася із своїм земляком, Героєм - Лукашуком Миколою Миколайовичем. Він був взірцем працьовитості та любові до рідної землі, людиною, яка присвятила своє життя праці, родині та захисту України.



Микола Миколайович залишив по собі світлу пам'ять як турботливий чоловік, люблячий батько, який виховав чудових доньок. Війна, на жаль, безжально забрала його з родини, зруйнувавши плани та мрії. Але його героїчний вчинок назавжди залишиться в серцях земляків.



Не змігши стояти осторонь, коли Батьківщина потребувала захисту, Микола свідомо став до лав оборонців. Його любов до України, родини та землі була найсильнішою мотивацією. Він був готовий віддати все заради свободи та незалежності.



Народився Микола Миколайович Лукашук 16 серпня 1974 року в Новоукраїнці. Після закінчення Новоукраїнської загальноосвітньої школи №3, у 1989 році вступив до Новоукраїнського ПТУ №40, де здобув спеціальність тракториста-машиніста сільського господарства. Обрана ним професія хлібороба стала покликанням – він працював у місцевому аграрному підприємстві, дбаючи про врожай, який годував країну.



З 1992 року Микола проходив строкову службу в Українській армії, віддаючи свій обов'язок перед Батьківщиною. У 1992 році він створив міцну родину з коханою Ларисою. У 1996 році народилася їхня перша донька Дарина, а у 2012 – наймолодша, Єсенія. Сім'я була для нього найбільшою цінністю.



Микола Миколайович був майстром на всі руки. Він не лише вирощував хліб, а й зводив житло, створюючи комфорт для людей. Працюючи з однодумцями, він залишив якісний слід у багатьох містах України.



Життя Миколи могло б продовжуватися спокійно, але війна змінила все. З перших днів повномасштабного вторгнення він добровільно взяв до рук зброю, щоб захищати рідний дім, родину та Україну.



У березні 2022 року Микола вступив до лав Збройних Сил України, приєднавшись до 71-ї єгерської бригади. Він брав участь у найзапекліших боях: Авдіївка, Куп'янськ та інші гарячі точки Донеччини й Харківщини стали для нього випробуванням.



Під час одного з боїв Микола отримав серйозні опіково-осколкові поранення. Пройшовши важке лікування та реабілітацію, він не здавався. Але три роки служби, втрати побратимів та поранення виснажили його тіло. 19 лютого 2025 року серце Героя зупинилося...



Міський голова Олександр Корінний висловив співчуття дружині Ларисі, донькам Дарині та Єсенії, матері Лідії Микитівні, рідним і друзям Миколи Миколайовича. Він зазначив: «Ваша втрата – невимовний біль, але вся громада схиляє голови перед світлою пам’яттю Героя, який віддав життя за нашу свободу. Вічна пам’ять і слава Захисникам України!».