Сьогодні Окнянська громада схилила голови у глибокій скорботі — в останню дорогу провели нашого земляка, військовослужбовця третього взводу безпілотних авіаційних комплексів Василя Олеговича Ситника.

Це день невимовного болю для всієї громади. Важко прийняти, що ми прощаємося з молодим чоловіком, який мав би ще жити, мріяти, ростити діточок, радіти і творити майбутнє.

З перших днів повномасштабного вторгнення він став на захист України та до останнього залишався вірним військовій присязі. 24 квітня 2026 року поблизу села Грушівка Куп’янського району Харківської області він загинув під час виконання бойового завдання, у бою за Україну.

Василь народився і виріс у селі Маяки. Його знали як добру, щиру і небайдужу людину, яка завжди приходила на допомогу, підтримувала словом і дарувала тепло своєї душі.

Він дуже любив свою родину, дбав про батьків, був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Без сина залишилися батьки… Без чоловіка — дружина… Без батька — двоє маленьких дітей… Племінники втратили люблячого дядька, а старший брат втратив опору й рідне плече.

Для побратимів він був не просто воїном — він був братом, спокійним і врівноваженим, здатним у найскладніших ситуаціях приймати виважені рішення. Його поважали за відвагу, людяність і щирість. Саме таким — усміхненим, добрим і водночас незламним — він назавжди залишиться в пам’яті тих, хто його знав.

Прощання було надзвичайно важким… Провести Василя в останню земну дорогу прийшла велика родина, однокласники, друзі, всі, хто його знав і поважав. Поруч були і побратими — ті, з ким він пліч-о-пліч боронив Україну.

У рідному селі односельці, друзі та знайомі зустрічали Василя на колінах, утворивши живий коридор пошани. У руках — квіти та українські прапори, а на очах сльози.

Окнянська селищна рада і вся громада висловлюють щирі та глибокі співчуття рідним, близьким і побратимам Захисника. Низько схиляємо голови перед його мужністю та стійкістю.

Нехай Господь дарує втіху скорботним серцям і вічний спокій світлій душі Василя.

Вічна і світла пам’ять — Василю Олеговичу Ситнику…

Навіки в наших серцях.
Назавжди у пам’яті.
Вічна слава і шана Герою.