Сьогодні Підволочиська громада в глибокій скорботі провела в останню земну дорогу свого земляка, мужнього воїна-захисника Тараса Романовича Яроня, жителя села Богданівка. Тарас Яронь назавжди залишиться у пам'яті рідних, друзів і всієї громади як людина великої душі, працьовитий господар і відданий син України.

Тарас народився 10 серпня 1992 року. На захист рідної землі він став 7 серпня 2022 року, приєднавшись до лав Збройних Сил України. Тарас Яронь служив солдатом 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ. Його життя обірвалося 23 липня 2025 року на Донеччині під час виконання бойового завдання. Тарас не дожив до свого 33-річчя. Він був зовсім молодим, попереду чекало ціле життя, яке він мав би прожити під мирним небом, але безжальна війна забрала його занадто рано.

Понад рік — довгих і важких 14 місяців — родина жила між вірою та розпачем, адже воїн вважався зниклим безвісти. Тепер він назавжди повернувся додому «на щиті». Ця звістка болем відгукнулася в серцях усіх, хто знав Тараса Яроня.

У рідному селі Тараса згадують добрим словом. Він був люблячим сином і братом, хорошим другом. Деякий час він працював водієм у кар'єрі, де його знали як надійного професіонала та доброго колегу. Тарас Яронь був справжнім господарем: допомагав батькові Роману займатися сільським господарством і ніколи нікому не відмовляв у допомозі — хто б що не попросив, він завжди був радий зарадити.

Матері було вручено Пам'ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння у лавах ЗСУ від Головнокомандувача Збройних Сил України та Державний прапор, яким була укрита труна Захисника. Ця мить сповнила серця присутніх невимовним болем, глибокою гордістю та усвідомленням масштабу непоправної втрати.

Додамо, що під час церемонії прощання дорогу до храму, якою в останню путь проводжали Героя, людські руки рясно встелили живими квітами — на знак глибокої шани, вдячності та невимовного болю всієї Богданівки.

Сьогодні, коли тіло Героя віддано рідній землі, ми просимо кожного, хто знав Тараса, хто зустрічав його на життєвому шляху чи стояв із ним пліч-о-пліч у бою, згадати його у своїх молитвах. Нехай Господь прийме душу новопреставленого воїна Тараса у Свої обійми, дарує йому вічний спокій у Царстві Небеснім, а рідним — сили витримати це велике горе.

Висловлюємо щирі співчуття мамі Галині, батькові Роману, сестрі Ірі, її чоловіку Олександру, бабусі Ользі, похресникам, усій родині, друзям, однокласникам, одногрупникам, близьким, знайомим та бойовим побратимам.

Вічна пам’ять і вічна слава Захиснику України! Слава Україні! Героям Слава!