Сьогодні село Старі Петликівці на Бучаччині охопила глибока скорбота. Рідні, близькі, друзі, односельці, побратими та жителі громади зібралися, щоб провести в останню путь Василя Войтовича — Захисника України, який віддав життя за свободу та майбутнє нашої держави.
Немає слів, які могли б втамувати біль цієї непоправної втрати. Найтяжче сьогодні було матері, яка втратила сина, сестрі, яка прощалася з братом, і всім рідним, для кого ця втрата стала незагойною раною. Сльози, тиша та невимовний смуток говорили голосніше за будь-які слова. Важко змиритися з тим, що людина, яку щиро любили, більше не повернеться додому.
Жителі Бучацької громади прийшли віддати шану Захисникові. Люди схиляли голови, ставали на коліна, тримали квіти й не стримували сліз. У цій спільній скорботі поєдналися вдячність за його службу, повага до мужності та біль через те, що війна знову забрала життя українця.
Василь Войтович народився у 1976 році. Він служив старшим солдатом, старшим водієм зенітного ракетного відділення. До останнього подиху залишався вірним військовій присязі та своїм побратимам.
13 жовтня 2026 року серце Захисника зупинилося в Дніпропетровській обласній лікарні. Він помер від поранень, отриманих унаслідок удару ворожого FPV-дрона поблизу населеного пункту Гаврилівка на Дніпропетровщині.
Його життя обірвалося через війну, яка безжально руйнує долі, розлучає рідних і залишає по собі біль, який неможливо втамувати. Та пам’ять про Василя житиме — у серцях рідних, у спогадах друзів, у вдячності земляків і в історії Бучацької громади.
Під час церемонії прощання домовину Героя вкрили Державним Прапором України. Пролунав Державний Гімн, військові віддали останню шану побратимові. Під скорботні звуки духового оркестру та з усіма військовими почестями Василя Войтовича поховали на місцевому кладовищі Старих Петликівців.
Сьогодні ми прощалися з людиною, яка мала свої мрії, плани, рідних і близьких. З людиною, яка стала на захист України, аби ми могли жити у вільній державі, щоб наші діти мали майбутнє під мирним небом.
Бучацька міська рада висловлює щирі співчуття мамі Василя, його сестрі, дітям, усім рідним, близьким, друзям і побратимам. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі разом із вами. Нехай Господь дасть сили пережити цю непоправну втрату.
Василю, дякуємо за захист, мужність і відданість Україні. Твоя жертва ніколи не буде забута. Ти назавжди залишишся у пам’яті своєї громади як Захисник, який віддав найдорожче заради Батьківщини. Вічна пам’ять і слава Герою України Василю Войтовичу! Герої не вмирають. Вони залишаються в наших серцях, у нашій пам’яті та в історії України.