Сьогодні у Приютівці відбулося прощання із Захисником України Андрієм Сапожніковим. Андрій Анатолійович народився 12 січня 1984 року в Приютівці, навчався у Користівській школі. У 2025 році він став на захист України та проходив військову службу стрільцем-помічником гранатометника аеромобільного відділення. 29 червня 2025 року його визнано загиблим під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області.

Сьогодні рідні, друзі, побратими та жителі громади провели Захисника в останню путь. Поховали його на кладовищі у Приютівці, на секторі військових поховань. У пам’яті тих, хто його знав, він залишиться чуйною, життєрадісною та оптимістичною людиною, яка завжди була готова допомогти словом і ділом.

Андрій Сапожніков був справжнім патріотом, який не зміг залишитися осторонь, коли країна потребувала захисту. Його життєвий шлях — приклад мужності, відданості та любові до рідної землі. Він народився і виріс на Приютівській землі, тут здобував освіту, тут знайшов вірних друзів, тут створив свою історію, яка назавжди залишиться в пам’яті громади. Для Приютівської громади це непоправна втрата, адже Андрій був не просто воїном, а другом, сусідом, земляком. Він завжди відгукувався на прохання про допомогу, підтримував односельців і був прикладом для молодших.

Прощання із Захисником України Андрієм Сапожніковим зібрало багато людей. Кожен прийшов віддати шану воїну, який віддав найцінніше — своє життя — за мирне небо над Україною. Побратими згадують його як надійного товариша, який ніколи не підводив і завжди підставляв плече. Рідні розповідають, що він любив життя, радів простим речам і вмів підтримати інших у скрутну хвилину. Для багатьох він був взірцем справжнього українця, який понад усе цінував свободу та незалежність.

Поховання відбулося на секторі військових поховань у Приютівці. Це місце стало символом вдячності та вічної пам’яті про тих, хто боронив Україну. Громада висловлює щирі співчуття брату Юрію, рідним та близьким Андрія Сапожнікова. У цей важкий час слова підтримки та молитви є найменшим, чим ми можемо вшанувати подвиг Захисника. Ми не забудемо його жертовність і мужність. Пам’ять про Андрія Сапожнікова житиме вічно.

Світла пам’ять Захиснику України. Вічна шана. Андрій Сапожніков назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, любив і пам’ятає. Нехай земля буде пухом, а пам’ять про його подвиг живе у поколіннях. Щирі співчуття всім, хто знав Андрія Анатолійовича. Він назавжди в наших серцях.