Сьогодні, 2 жовтня 2026 року, виповнюється третя річниця від дня загибелі молодого Воїна, Гембарівського Святослава, 2001 року народження, жителя села Зелене. Це день, коли вся громада знову схиляє голову в глибокій шані та скорботі. Три роки нестримного жалю, гіркої розлуки, світлої пам’яті. Три роки без сина, брата, друга, побратима. Час не здатен зменшити біль утрати й загоїти рани в серцях рідних. Але з кожним роком дедалі більше зростає усвідомлення величі подвигу наших земляків.

Гембарівський Святослав віддав своє життя, щоб ми могли жити під мирним небом, навчати дітей, будувати плани, мріяти. Він став до лав захисників України, коли країна потребувала найсміливіших. Його ім’я закарбоване в історії боротьби українського народу за свободу, гідність і державність. Він назавжди залишився молодим, але його вчинок — це приклад справжньої любові до Батьківщини.

Пам’ятаймо ціну, яку заплатив наш Герой. Нехай кожен із нас щодня пам’ятає, що спокій і можливість працювати, навчатися, радіти простим речам — усе це стало можливим завдяки таким Воїнам, як Святослав. Його подвиг не має бути забутий. Ми маємо передавати пам’ять про нього наступним поколінням, розповідати дітям і онукам про мужність і самопожертву.

У цей скорботний день ми згадуємо не лише нашого Героя, а й усіх полеглих Героїв, які віддали найцінніше — своє життя — за Україну. Вічна слава і вічна пам’ять Героям! Схилімо голови у вдячності та шані перед Святославом, який назавжди залишився на бойовому посту у наших серцях. Нехай Господь дарує сили рідним і близьким, а пам’ять про Героя буде вічною.

Гембарівський Святослав, село Зелене, треті роковини — ці слова сьогодні звучать особливо проникливо. Ми не маємо права забувати. Ми маємо бути гідними їхнього подвигу. Вічна пам’ять Герою! Вічна слава Україні!

Святослав народився 2001 року. Він був звичайним хлопцем із села Зелене, який любив життя, мріяв про майбутнє, мав плани. Але війна жорстоко обірвала його юність. У 2023 році він став на захист України. Його історія — це історія тисяч молодих українців, які віддали життя за свободу. Святослав загинув, виконуючи бойове завдання. Його побратими згадують його як відважного, відданого, надійного товариша. Рідні пам’ятають його усмішку, доброту, турботу. Для громади села Зелене він назавжди залишиться Героєм.

Треті роковини — це не просто дата. Це нагадування про те, що війна триває, що українці щодня втрачають найкращих. Але це й нагадування про незламність духу. Ми продовжуємо боротьбу, ми підтримуємо один одного, ми пам’ятаємо кожного, хто віддав життя. Святослав — серед тих, хто назавжди вписаний у нашу історію.

У цей день у селі Зелене та за його межами люди згадують Святослава. Хтось приносить квіти до могили, хтось запалює свічку, хтось просто молиться. Це день пам’яті, день скорботи, але й день вдячності. Вдячності за те, що такі люди були серед нас. Вони показали, що таке справжній патріотизм, справжня любов до рідної землі.

Вічна пам’ять Герою. Вічна слава всім Героям, які загинули за Україну. Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми не забудемо.