Сьогодні, 24 жовтня 2025 року, ми згадуємо та вшановуємо пам'ять нашого захисника – Куця Юрія Олександровича, якому могло б виповнитися 24 роки. Він був вірним сином своєї землі, мужнім воїном, який став на захист України від російської агресії. Юрій Олександрович, колишній житель села Скиби, що на Волині (Любомльська ТГ Ковельського району), 24 січня 2024 року загинув смертю хоробрих, виборюючи свободу для своєї Батьківщини. Його останній бій відбувся поблизу населеного пункту Іванівське, що на Донеччині.

Ця трагічна звістка глибоко вразила всіх, хто знав Юрія, і його родину зокрема. Ми висловлюємо найщиріші співчуття його батькам, братам, сестрам, друзям та всім близьким. Втрата такого молодого і відважного воїна – це невимовний біль для всієї громади.

Війна забирає найкращих, тих, хто готовий віддати життя за мирне майбутнє. Куць Юрій Олександрович – один із тих, хто поклав своє життя на вівтар перемоги. Його ім'я назавжди вписане золотими літерами в історію українського героїзму.

Ціною неймовірних зусиль та жертв ми наближаємо нашу перемогу. Пам'ять про кожного загиблого Героя, як і про Юрія Олександровича, повинна жити в наших серцях та передаватися наступним поколінням. Це наш обов'язок – пам'ятати про їхню самопожертву, про їхню любов до України, про їхній подвиг.

Схиляємо голови у глибокій шані та скорботі за нашим захисником. Його приклад мужності та відваги надихатиме майбутні покоління українців. Вічна пам'ять Герою.